Виховна година «Ти і твої друзі»

ГОДИНА  СПІЛКУВАННЯ

ДОБРОТА З РОКАМИ НЕ

СТАРІЄ, ДОБРОТА  ВІД

ХОЛОДУ   ЗІГРІЄ

 Виховна година «Ти і твої друзі»

Бути другом – це означає підставити плече тому,

хто втратив надію і дарувати йому любов.

(С.Бронзино)

Мета: розкрити значення дружби в житті людини; навчити дітей правильно вибирати друзів, знайомитися, спілкуватись і товаришувати.

Обладнання: Фігурки феї Уваги і чаклунки Доброти, аркуші –“усмішки”, м’ячик, пелюстки “чарівної квітки ”, вислови та правила про дружбу.

  1. Бесіда про мрії і бажання дітей

 — Про що ви мрієте найбільше?

 (Діти хочуть сюрпризів – собаку, машину з пультом управління, книжку, ляльку тощо.)

 — Це хороші подарунки, які можна купити за гроші. Але є те, чого не купиш за гроші. Що це?

 (Діти називають: життя, здоров’я, час, добро, любов, дружба.)

  1. Подорож у країну, де живуть Увага і Доброта

 — Однак є така країна, де можна придбати те, що неможливо купити за гроші. У цій країні живуть фея Увага і чаклунка Доброта (На дошці прикріплюють фігурки феї і чаклунки.)

 В цю країну може потрапити кожен, але за однієї умови: потрібно вміти помічати прекрасне в людях, які вас оточують, захоплюватися їхніми гарними рисами, виявляти доброзичливість до них. Навчитися цьому нам допоможе фея Увага і чаклунка Доброта: фея зробить нас уважними до оточуючих, підкаже, як стежити за власною поведінкою, а чаклунка навчить бачити в людях хороші риси характеру.

 Хороші риси людини або її вчинки побачити важче, ніж погані. Погані вчинки кидаються у вічі, тому що завдають нам болю, хвилюють і сердять.

  1. Розкажіть, з ким ви дружите. З ким зі своїх друзів любите бувати надворі? Чому? Який ваш товариш?

 Що означає дружити? (До друга треба уважно ставитися, не сваритися, намагатися зробити для нього щось хороше, ділитися з ним усім.)

Правила про дружбу:

 — Радію за успіхи товариша, разом з ним переживаю невдачі.

 — Коли з ким посварюся, першим намагаюся примиритися.

 — Зупинити товариша, коли він робить щось погане.

 — У дружбі немає дрібниць.

 — (діти доповнюють правила) .

4.Сварка та мир між Незнайком і Гуньком

 Незнайко пішов збирати гумовий сік і зустрів свого приятеля Гунька, який грався з двома малючками в скакалку.

 — Послухай – но, Гуньку, яку ми штуку придумали,- сказав йому Незнайко. – Ти, друже луснеш від заздрощів, коли дізнаєшся.

 — От і не лусну, — відповів Гунько. – Дуже мені потрібно лускати!

 — Луснеш, луснеш! – запевняв його Незнайко. – Така, друже, штука! Тобі й не снилося!

 — А що ж це за штука? – зацікавився Гунько.

 — Скоро ми зробимо повітряну кулю і полетимо мандрувати.

 Гунька взяли завидки. Йому теж хотілося чим – небудь похвалитися, і він сказав:

 — Пхе – повітряна куля! А от я зате подружився з малючками.

 — З якими малючками?

 — А з оцими, — сказав Гунько й показав на малюнок пальцем. – Ось оцю малючку зовуть Мушкою, а цю Кнопочкою.

 Мушка й Кнопочка стояли віддалік і з острахом поглядали на Незнайка. Незнайко подивився на них спідлоба й сказав:

 — Так ти он як! Ти ж зі мною дружиш!

 — А я і з тобою дружу, і з ними. Одне одному не заважає.

 — Ні, заважає,- відповів Незнайко. – Хто дружить з малючками, той сам малючка

 Зараз же посварися з ними!

 — А навіщо мені сваритись?

 — А я кажу, посварися! Або я з тобою сам посварюся.

 — Ну й сварися. Подумаєш!

 — От і посварюсь, а твоїм Мушці й Кнопочці зараз так надаю!

 Незнайко зціпив кулаки й кинувся до малюнок. Гунько згородив йому дорогу й ударив кулаком по лобі. Вони почали битись, а Мушка й Кнопочка злякались й втекли.

 — То ти мене за тих малюнок по лобі кулаком б’єш? – кричав Незнайко, намагаючись ударити Гунька в ніс.

 — А чого ти до них чіпляєшся? – допитувався Гунько, розмахуючи на всі боки кулаками.

 — Ач, який захисник знайшовся! – відповів Незнайко і вдарив свого друга по голові з такою силою, що Гунько навіть присів і кинувся тікати.

 — Я з тобою у сварці! – кричав йому навздогін Незнайко.

 — Ну й будь! – відповів Гунько. – Перший прийдеш миритися!

 — А от побачиш, що не прийду! Ми полетимо на повітряній кулі мандрувати.

 — Полетите ви з даху на горище!

 — Це ви полетите з даху на горище! – відповів Незнайко й пішов збирати гумовий сік.

5.Складання та читання прислів’я про дружбу. (Робота в групах )

 — Друга шукай, а знайдеш — бережи.

 — Старий друг кращий за двох нових.

 — Скажи мені, хто твій друг, — я скажу, хто ти.

 — Пробуй золото вогнем, а дружбу бідою.

 — Друзі пізнаються у біді.

Слово вчителя.

 Другом ми називаємо того, кому довіряємо. Де немає повної відвертості, не може бути й дружби. У всіх людей, які нас оточують, є певні недоліки. Хто хоче мати друга без недоліків, той залишається без друзів. Ось чому не може бути міцної дружби без того, що люди пробачили один одному. Іноді у стосунках виникають непорозуміння, які можна подолати тільки разом.

  1. Гра: “Виявляй доброзичливість не лише словами, але й посмішкою, руками,жестами. Пантоміма.

 (Діти стають у 2 ряди, напроти один одного і без слів (жестами та мімікою) виражають схвалення, привітання, побажання добра, здоров’я, (кивають головою, прикладають руку до серця, роблять жести “Удачі вам!”) )

 — Як ви думаєте, де потрібно стояти, щоб іншому було видно, що ви хочете привітатися, кивнути? З ким можна привітатися кивком?

Гра: “Ласкавинки.” (з м’ячем.)

Діти кидають м’яч одне одному, називаючи ласкавим іменем того, до кого потрапив м’яч.

Гра: паперові “Посмішки”

 Серед учнів обирається ведучій (ведучий роздає дітям пелюстки “чарівної квітки ”). Учні піднімають “посмішки”, якщо названа якість у ведучого є. (Пропоновані якості: акуратність, вихованість, життєрадісність, веселий, надійність, освіченість, відповідальність, сміливість, красота, терпимість і вміння прощати, чесність, працьовитість, щирість, чуйність. )

  1. Висновки (діти складають закон про дружбу)

— завжди прислухатися одне до одного;

— не брехати одне одному;

— не кривдити та не обзивати одне одного:

— завжди підтримувати одне одного;

— не залишати одне одного в біді;

— завжди чинити по справедливості;

— завжди поступатися одне одному;

— допомагати одне одному.