Ви тільки що «зламали» свою дитину! Браво!

Батько-одинак і блогер Ден Пірс написав емоційну та чуттєву статтю про роль батька у вихованні дитини, а ми перевели її для вас:

Татусі, припиніть «ламати» своїх дітей! Будь ласка!

Я гостро відчув необхідність написати про це після того, що побачив сьогодні в магазині. Прошу заздалегідь мене вибачити за тон статті, але по-іншому просто не можу — мене переповнюють відчай та злість. Будь ласка, прочитайте статтю до кінця — я знаю, вона досить об’ємна, але про це потрібно говорити і цим потрібно поділитися.

Сьогодні, коли я з сином стояв в черзі в магазині, я побачив перед нами батька з хлопчиком років шести. Малюк дуже боязко запитав батька, чи можна буде купити морозиво по дорозі додому. Батько зверхньо глянув на нього і гаркнув, щоб той не відволікав його, став біля стіни і мовчав. Хлопчик відразу знітився і притиснувся до стіни.

Наша черга трішки просунулася, тому хлопчик знову підійшов до батька, тихенько наспівуючи якусь дитячу пісеньку. Здається, він уже й забув про той спалах гніву, який кілька хвилин тому виплеснули на нього. Але батько повернувся і вилаяв хлопчика за гамір. Хлопчик кинувся від нього і знову притиснувся до стіни.

Я навіть розгубився. Як ця людина не могла бачити того, що бачив я? Як він не міг бачити це чудове створення в своїй тіні? Чому він, не замислюючись ні на хвилину, «вибиває» все щастя з власної дитини? Чому він не цінує той короткий час, коли може бути всім для свого сина?

Нас залишилося троє перед касою, і хлопчик знову відійшов від стіни і підійшов до батька. Батько різко вийшов з черги, схопив його руками за плечі і стиснув так, що дитина зморщилася від болю: «Якщо я почую ще один звук або ти відійдеш від стіни — вдома отримаєш!» Хлопчик знову прилип до стіни і більше не ворушився. Він не промовив ні звуку. Його гарне дитяче обличчя раптом потьмяніло і перестало виражати емоції. Він був зломлений. Батько не хотів возитися з ним, і обрав спосіб виховання — зламати, принизити   дитину — найпростіший спосіб «виховання».

А потім ми дивуємося, чому діти виростають «зламаними».

Буду різкий. Багато людей бачать, як я спілкуюся з сином і співають мені дифірамби за те, що я люблю сина більше, ніж інші батьки люблять своїх дітей. Чорт забирай! Цього я не розумію і, напевно, ніколи не зрозумію. Любити сина, виховувати сина, гратися з сином — це завдання, з якими можуть впоратися не тільки супер-батьки. Це під силу будь-якому татусеві. Завжди! Без виключень! У мені немає нічого особливого. Я — батько, який любить свою дитину і зробить все для її благополуччя, безпеки і здоров’я. Я швидше отримаю лопатою по обличчю або молотком по пальцю, ніж принижу або «поставлю на місце» свого сина.

Я далеко не ідеальний батько. Але, чорт забирай, досить хороший, щоб дати своєму синові зрозуміти, що за будь-яких життєвих труднощів він може відчувати себе на висоті. Чому? Тому що усвідомлюю, який вплив надає батько на життя дитини і його рівень впевненості в собі. Я розумію, що все, що я коли-небудь зроблю або скажу своєму синові, буде ввібрано ним, як губкою — на користь чи на шкоду. Не розумію я тільки одного — як це не усвідомлюють інші батьки ?!

Батьки! Осяюються ваші обличчя, коли ви бачите дитину вранці або повертаєтеся з роботи? Ви розумієте, що моральні цінності ваших дітей будуються виключно на тому, що саме вони бачать на ваших обличчях?

Чи розумієте ви, що дитина вважає себе таким, яким ви його обізвали? Що люди, майже завжди, починають відповідати, наліпленим на них, ярликам? Як часто ви говорите дитині: «Це найдурніша річ, яку можна придумати», «Це найбезглуздіший вчинок, який можна зробити»? Ви вірите в те, що ваша дитина — ідіот? Тому що він вже повірив. Браво! Задумайтесь над цим.

Батьки! Невже ви думаєте, що хтось повірить в те, що ви не можете відійти на 20 хвилин від комп’ютера або телевізора, щоб погратися з дитиною? Невже ви не розумієте, що рівень довіри дітей до батьків буде цілком залежати від того, чи грають вони з ними і наскільки вони залучені в процес гри? Усвідомлюєте ви шкоду, яку завдаєте дітям, коли не граєте з ними кожного дня?

Ви вважаєте, що хтось купиться на цю дурну і дешеву відмовку про те, що гнів іноді або навіть часто, необхідний в процесі виховання? Ви розумієте, що гнів практично завжди — емоція людей, які хочуть контролювати інших, але не в змозі контролювати самі себе ? Ви знаєте, що існують приголомшливі книги і цілі курси, здатні навчити вас більшого? І найголовніше — помічаєте ви, як швидко дитина ламається або виходить з-під контролю, коли сім’єю править гнів?

Ви настільки зачерствіли і перестали відчувати дитячу душу, що навіть не відчуваєте себе пригніченим, коли вони здригаються або зіщулюються у вашій присутності? Чи справді це — єдине, що ви хочете від них? Щоб вони беззаперечно підкорялися вам і боялися вас?

Татусі! Хіба ви не усвідомлюєте силу дотиків? Ви не розумієте, який зв’язок виникає, коли ви погладжуєте дитину по спині або животику, укладаючи спати? Прокиньтеся, татки! Ці неповторні дорогоцінні душі довірені вашій турботі і дуже тонко все відчувають. Все, що ви їм скажете, чи не скажете, відобразиться на їх здібностях, успіхові і щасті в подальшому житті.

Невже ви не розумієте, що діти будуть робити помилки, багато помилок? Хіба ви не усвідомлюєте шкоду, яку завдаєте, тицяючи кожного разу носом вашої дитини в його вчинки чи невдачі? Ви хоч уявляєте, як легко принизити дитину? Приблизно так само, як сказати «Що ти наробив, дурень !?» або «Ідіот, скільки можна тобі повторювати …»

Дозвольте запитати: вам доводилося дивитися в опухші від сліз очі батьків, чия дитина тільки що померла?

Мені доводилося.

Ви коли-небудь плакали на похоронах дитини?

Я ридав.

Ви коли-небудь торкалися до дерев’яного ящика, усередині якого була дитина? Дитина, чийого сміху ви більше ніколи не почуєте?

Я торкався.

І молю Бога, щоб більше нікому не доводилося цього робити.

Татусі! Прийшов час сказати дітям, що ви любите їх. І говорити це постійно. Прийшов час радіти їх 20 тисячам питань в день і їх нездатності робити все так швидко, як нам цього хотілося б. Їх виразів облич і неправильно вимовлених слів. Час радіти всьому, чим є наші діти …

Прийшов час запитати себе: «Що я можу зробити, щоб бути хорошим батьком?» Розставте пріоритети. І по-справжньому станьте ним.

Саме час на своєму прикладі показати синам, як слід поводитися з жінкою, а дочці показати, якого ставлення їй слід очікувати від чоловіка. Час проявити великодушність, співчуття і ніжність. Саме час на своєму прикладі, а не на словах, показати дітям, що таке здоровий спосіб життя, гендерні ролі, правильні соціальні норми. Пора зрозуміти, що ярлики на кшталт «пацанка» для дівчаток або «що ти як баба» для хлопчиків — це ненормально. У дітей є свої думки і переваги і не потрібно нав’язувати їм стереотипи.

Батьки! Говоріть м’якше зі своїми синами. Говоріть спокійніше зі своїми дочками. Що ви бажаєте для своєї дитини? Щоб у неї в школі не було ні друзів, ні поваги до себе самого? Чи щоб її обрали президентом класу і вона відчула, що гідна більшого? Хіба ми не бачимо, що дати дітям зрозуміти це — в нашій владі? Невже ми не усвідомлюємо, що можемо дати нашим дітям інструменти по соціальному виживанню?

І хіба ми не бачимо, який вплив маємо на дітей, коли говоримо, що віримо в одне, а робимо інше? Коли так мало допомагаємо дітям визначитися з їх вибором, відкрито ділитися своїм баченням ситуації і жити згідно з власними принципами? Не нам вказувати дітям, що думати. Але ми можемо допомогти їм мислити правильно. І якщо ми зробимо це, можемо більше не турбуватися про те, що вони оберуть для себе і наскільки рішуче відстоюватимуть свій вибір. Людина вірна своїм переконаннями все життя, а переконанням іншого — тільки до тих пір, поки не обпечеться.

Чорт візьми, тата! У кожної дитини є вроджене право попросити морозиво і не бути за це приниженим. У кожної дитини є вроджене право попросити морозиво і не стискатися через це в кутку, тому що людина, яка повинна бути його героєм, насправді невеликий чоловічок. У кожної дитини є вроджене право бути щасливим, сміятися, веселитися і гратися. Чому ви не дозволяєте їм це? Кожна дитина на землі має право на батька, який спочатку думає, а потім говорить; батька, який розуміє, яка велика влада йому дана — формувати життя іншої людини; батька, який любить свою дитину більше, ніж телевізор і спортивні ігри; батька, який любить свою дитину більше, ніж своє майно; батька, який любить свою дитину більше, ніж власний час. Кожна дитина заслуговує тата-супергероя.

Можливо, правда в тому, що не всі батьки заслуговують своїх дітей!

Можливо, правда в тому, що багато батьків і не є батьками зовсім!

Прошу вибачення за різкість в своїх висловлюваннях. Напевно, частина мене відчуває себе боягузом через те, що я нічого не сказав чоловікові в черзі в магазині. Нехай це буде моїм каяттям. Напевно, частина мене відчуває, що якщо, хоча б один, батько прочитає цей текст і вирішить стати краще, якщо життя хоча б однієї дитини стане трішки легшим, тому що мої слова зачепили його батька, то кожна секунда часу, яку я витратив на написання цієї статті , була не марна.

Стаття Дена Пірса «You Just Broke Your Child. Congratulations »
Переклад: Fit4brain.com