ВЧІТЬСЯ ГОВОРИТИ ЗІ СВОЇМИ ДІТЬМИ

Шепіт

За весь період роботи в школі, я зрозуміла і дала собі слово не підвищувати голос на учнів і взагалі на кого-небудь. Крик — прояв власної слабкості. Але діти, особливо маленькі, реагують на інтонацію більше, ніж на зміст промови. Як же достукатися до непосид без підвищених тонів? Перевірено: єдині ліки, які діють ефективніше, ніж крики (нехай вони навіть з найкращих мотивів), — це коли ви нахиляєтеся до вуха вашого малюка, встановивши перед цим зоровий контакт, і починаєте говорити — дуже тихо. Це вимагає від дорослого величезного самоконтролю.Проте дає вражаючі результати.

Можливо
Тому що сказати традиційне «ні» — начебто зняти малюка з запобіжника. Заборона «в лоб» може спровокувати істерику, особливо, якщо дитина, яка чує «ні», голодна, або, просто, втомлена. В якості альтернативи пропонуємо «може бути», «можливо» — принаймні, це чесно. Це краще, ніж підливати масло у вогонь за допомогою нескінченних «Ні». Якщо діти запитують: «А ми підемо зараз на вулицю?», Я спокійно повідомляю: «Може бути». І додаю: «Якщо приберете всі іграшки на полиці і швидко одягнетеся». Це допомагає мотивувати дітлахів поводитися відповідним чином. І далі все просто: прибрали іграшки, одяглися — пішли на вулицю, не прибрали — не пішли. Важливо, щоб дорослі самі виконували свої зобов’язання та обіцянки. Слова «Подивимося» і «трохи пізніше» діють так само ефективно.

Вибач!
Дорослі теж помиляються. Що вдіяти? Ми не боги. Ми готові принести свої вибачення родичам, друзям, колегам по роботі. І наші діти потребують ввічливості не менше ніж дорослі. Це моделює шанобливе ставлення до оточуючих. Дітям дуже потрібно бачити саме таке спілкування — хороший зразок задає формат поведінки в майбутньому, а ще допомагає зрозуміти, що ніхто в цьому світі не ідеальний, що, в взагалі-то, правда.

Стоп!
Сигнал, який зупиняє дитину, який перериває її дії, які ми хочемо припинити, і підказує, що робити замість цього. Якщо діти носяться по кімнаті, марно читати нотації, досить вимовити «Стоп!» І дати інструмент: «Сядьте за столом і складіть пазл / побудуйте замок/виліпіть тваринку/намалюйте свій настрій…». Домовтеся з малюком заздалегідь, що «Стоп, гра!» Діє на всіх без винятку при будь-яких обставинах: всі дії припиняються (якщо гра не за правилами, стає небезпечною, неприємною, занадто гучної …). Головне — не зловживати цим сильним інструментом, інакше він перестане бути ефективним.

Оченята
Ми всі слухаємо уважніше, дивлячись в очі співрозмовнику. Коли я хочу бути впевненою в тому, що діти мене дійсно слухають і чують, я питаю: «Де очі?» Підказка: вимовляти це потрібно абсолютно спокійно, краще ласкаво, з усмішкою або нейтрально, інакше діти просто не захочуть на вас дивитися. Кому ж захочеться зустрітися поглядом зі злою та верескливою людиною? А як тільки дитячі очі прикуті до вас, ви володієте дитячою увагою.

Вчимося
Якщо наша дитина робить помилку, на допомогу приходить фраза «Це нормально, нічого страшного — ми всі вчимося!» Вона ж стане в нагоді для захисту від косих поглядів, від людей, які осудливо дивляться на нас, разом, з дитиною. Зрештою, ми всі вчимося, включаючи і тих, хто сверлить нас поглядом.

Ти можеш!
Нагадуйте про це дитині, коли він сумнівається в своїх силах. Невдача — це лише сигнал про те, що малюк досягне бажаного результату, якщо докладе трішки більше зусиль, потренується. Скажіть дітям, що ви знаєте, що вони можуть. І обов’язково відкрийте секрет: багато з того, що ви зараз самі робите з легкістю, колись вимагало від вас стільки ж старань.

Будьте!
Коли діти запитують, подаруйте їм свої очі і увагу. Коли малюки про щось розповідають, слухайте. Будьте з дитиною. Це так багато значить для маленької людини. Якось по дорозі додому з дитячого садка мій трирічний син, задаючи вже сто перше питання, зрозумів, що я відповідаю машинально «так-ні» (безсила після робочого дня ), а розмову мені все ж таки  хотілося підтримати. У підсумку я почула наполегливе: «Ну, мама, говори! Ти не говориш!». Діти одразу відчувають, наскільки ми захоплені розмовою з ними.

Завжди!
Тож не дивно, що там, де діти, завжди гамірно і неспокійно! Трапляються істерики, прибираються подалі солодощі, скасовуються розваги. Але деякі речі залишаються недоторканними. І наша любов до дітей — в тому ж числі. Дуже важливо сказати їм про це. Особливо в ті дні, коли щось пішло не так, почуття виснажені, а сили закінчуються. Це частина вечірнього ритуалу перед сном. Я обіймаю сина і говорю йому: «Мама тебе дуже любить і завжди любитиме, що б не сталося». Дітям дуже важливо знати і чути, що наша любов до них беззаперечна і безумовна. Постійна. Нестираєма. Завжди!

Смійтеся.

Багато речей, які нас, дорослих, дратують, швидше за все, не були б такими, якби ми просто могли посміятися над ними. Хороший регіт — чудова кнопка скидання, якщо хочете, вимикач.
Правда в тому, що ці 10 слів допомагають не тільки батькам, так що будьте сильніше, долучайтеся до батьківського лексикону.