Специфіка проведення екскурсій в спеціальній школі

Специфіка навчально-виховного процесу в  школі для дітей з особливими освітніми та фізичними потребами особлива: в нашій школі навчається різний контингент дітей, з різними інтелектуальними психічними та фізичними можливостями- тому його якісне та результативне здійснення вимагає створення особливих специфічних умов. З метою  створення комфортних адекватних, відповідаючих та повністю забезпечуючих дитячі потреби умов, відповідних для навчання та виховання дітей, здійснення ефективної корекції, адаптації та їх розвитку щодо кожної дитини в  школі необхідно постійно здійснювати психолого-педагогічний та соціально-медичний супровід, який розглядається як цілісна діяльність, командна взаємодія  ( вчителів, батьків, практичного психолога, соціального педагога, логопеда, медичних працівників) і передбачається як невід`ємний обов`язковий компонент освітнього процесу.  У такій діяльності можна виокремити три обов’язкові взаємопов’язані компоненти: систематичне дослідження психолого-педагогічного статусу дитини ( з одного боку – тих вимог , які ставить перед дитиною школа, з іншого – особливості розвитку школяра) та динаміки її психічного розвитку в процесі шкільного навчання ; створення спеціальних соціально-психологічних умов  для розвитку особистості учнів та їх успішного навчання; забезпечення  спеціальних соціально-психологічних умов  для надання допомоги дітям що мають проблеми у розвитку та навчанні.

У школі щорічно спостерігається збільшення кількості учнів з інтелектуальною недостатністю помірного ступеню та дітей з розладами спектру аутизму.  Основне завдання навчання  таких дітей – домогтися того, щоб ставши дорослими вони могли самостійно себе обслуговувати, виконувати в побуті і по можливості у виробництві спеціальні нескладні трудові операції, орієнтуватися в навколишньому середовищі.

Організація роботи з особливими дітьми підпорядкована вирішенню наступних завдань: розвиток пізнавальної діяльності дітей;  трудове навчання і підготовка до посильних видів праці;  формування санітарно — гігієнічних навичок, виховання соціально – ціннісних норм поведінки, соціально – побутова адаптація і включення їх по можливості в соціальне середовище. Тому, ексурсія і є одним із кращих методів здійснення освітнього процесу в спеціальній школі: вона реалізує всі пункти завдань школи. Під час екскурсії, якщо вона методично правильно підготовлена та проведена; якщо діти попередньо були налаштовані на неї педагогом — комплексно здійснюються і, важливо відмітити, що без примусу, в природьому середовищі, знайомому із побутового життя учнів, з опорою на вже набутий життєвий соціальний дитячий досвід, а ще краще, в ході практичних дій, дослідів та спостережень, мотивуючи та активізуючи, при цьому, природну допитливість та цікавість дітей здійснюються послідовно, системно навчально -виховний, реабілітаційний, компенсаторний та адаптаційний вплив на розвиток дитини, формування у неї життєво важливих основних компетенцій.

Екскурсія як форма організації навчального процесу

Діти з особливими потребами привертають пильну увагу освіти багатьох країн, в тому числі й України. Науково-педагогічні спостереження спонукають до висновків: залишається актуальною потреба в інтегруванні таких дітей у сучасне суспільство, підготовки їх до життя і праці в умовах соціуму. Розвиток духовних і фізичних сил дитини до можливої для неї найвищої межі, яка для кожної буде різною, і пристосування до життя — ось єдина мета, яку потрібно досягнути у вихованні та навчанні дітей з особливими освітніми та фізичними потребами. Завданням допоміжної школи є не лише озброїти учнів практичними й технічними навичками, а й забезпечити відповідне інтелектуальне і моральне їх виховання. Дослідниця проблем молоді з затримкою психічного розвитку Н. Компанець зазначає, що «реформа спеціальної освіти передбачає насамперед зміну ставлення до дитини як до об’єкта насичування корисними знаннями, зосереджуючись на формуванні життєвої компетенції, здатності після навчання у школі адаптуватися до життя в соціумі, бути особистістю» .

У контексті пошуків ефективних методів і прийомів навчання учнів з особливими потребами, підготовки їх до життя цінними й актуальними є рекомендації щодо проведення екскурсій у межах предмета природознавства в допоміжній школі професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Дмитра Лавровича Сергієнка, який працював тут II половині ХХ ст. Його науково-методичні ідеї та думки у цій статті представлені вперше широкому загалу, іншими авторами раніше вони не досліджувались із невідомих причин.

Д. Л. Сергієнко писав, що «проведення екскурсій з учнями спеціальної школи має деяку специфіку порівняно з масовою школою. При вивченні нових об’єктів тут у більшою мірою слід опиратися на попередній досвід, попередні знання дітей, більшою мірою забезпечувати яскравість, емоційність, діяльність дітей і обов’язково — розвиток мови. Кількість об’єктів, які вивчаються на екскурсії, потрібно зменшити (не більше двох-трьох). Пояснення мають бути чіткими, короткими й образними. Вчитель повинен точно формулювати основні думки і доводити їх до розуміння учнів». Безперечним є той факт, що в реалізації принципу наочності навчання велику роль відіграють екскурсії. Вони ознайомлюють дітей з оточуючою дійсністю і сприяють її чуттєвому пізнанню, що особливо важливо для дітей з особливими потребами . Для цієї категорії учнів доцільно розробляти та намагатися постійно вдосконалювати методику проведення екскурсій відповідно до особистих потреб і вимог суспільства. Кожен науковець пропонує свій власний підхід і бачення проблеми, але істина досягається у знаходженні  оптимального варіанта.

Аналізуючи науковий доробок Д. Л. Сергієнка, ми дійшли висновку, що він вирізняв два види екскурсій:

  • екскурсії, що мають на меті попереднє ознайомлення учнів   з об’єктами, які пізніше вивчатимуться у школі;
  • екскурсії, що підсумовують і закріплюють пройдений навчальний матеріал.

Дмитро Лаврович підкреслював, що перший вид екскурсії має бути заздалегідь чітко спланований і передбачений планом роботи школи. Під час екскурсії потрібно правильно організувати спостереження учнів і збирання зразків для майбутнього вивчення їх у класі чи в біологічному кабінеті, під час лабораторно-практичних, дослідних робіт.

Другий вид екскурсій, в результаті яких підсумовується та закріплюється вивчений матеріал, повинен бути добре продуманий та відповідно спланований. Заключна екскурсія, яка за своїм цільовим завданням закріплює пройдений навчальний матеріал з теми чи розділу програми, має мету розширити і закріпити попередні знання  учнів,  збагатити  їх  новими  знаннями  про  певні  явища  і предмети, озброїти деякими потрібними вміннями та навичками. Педагог радив під час екскурсії в природу чи сільське господарство організувати й деяку практичну роботу учнів, що сприяє набуттю ними практичних умінь та навичок. Як зазначає Кароліна Рейда, дослідниця виховання готовності учнів допоміжної школи до самостійної праці, «виконуючи комплекс сільськогосподарських робіт (від посіву до збирання урожаю), вони [учні] оволодівають знаннями, виробничими процесами, в реальній, наочно-дійовій формі, збагачують життєвий та практичний досвід».

Д. Л. Сергієнко наголошував на важливості завчасного планування екскурсій, що уможливлює не тільки кращу підготовку до них, а й викликає в учнів цілеспрямований інтерес: вони свідомо   і всебічно оглядають та вивчають об’єкт. На сільськогосподарських екскурсіях і екскурсіях у природу діти завжди виявляють бажання включитися в роботу, яку вони спостерігають під час цих екскурсій, надають посильну короткочасну допомогу на парниках, у плодовому і декоративному питомниках, на фермі, в саду й на городі, в лісі під час збирання насіння плодових і декоративних дерев та кущів, на лузі, збираючи трави тощо.

Д. Л. Сергієнко виявив такі особливості планування екскурсій  у допоміжній школі:

  1. Введення потрібних екскурсій у розклад роботи школи, погодження часу їх проведення із шкільним розкладом. Усі екскурсії мають бути передбачені річним навчальним планом і більш докладно, з визначенням часу, — піврічним планом.
  2. Підготовка разом із завучем плану екскурсії (визначення теми, місця і часу її проведення).
  3. Призначення відповідальних працівників за проведення екскурсії.
  4. Узгодження з учителями інших предметів з тим, щоб, задаючи домашні завдання, вони враховували, що діти підуть на екскурсію, і для наступного дня задавали завдання значно менші, бо, оскільки екскурсії завжди забирають багато часу і діти бувають втомлені, вони можуть не виконати цих завдань.

Д. Л. Сергієнко також розробив загальні методичні вимоги до організації і проведення екскурсій у природу, сільське господарство:

  • визначити мету та зміст екскурсії відповідно до теми чи розділу  навчальної програми;
  • вивчити об’єкт, на який запланована екскурсія;
  • розробити етапи роботи на екскурсії, список об’єктів, які будуть вивчатися, розрахувати час, визначити основні питання, що їх має розкрити вчитель і спеціаліст разом з учнями зміст потрібних пояснень;
  • визначити форми роботи учнів: фронтальна, індивідуальна та у бригадах (складаються із 3–4 учнів);
  • провести підготовчу роботу з учнями (вчитель знайомить з метою та значенням екскурсії, розподіляє завдання між бригадами, окремими учнями, дає докладний інструктаж, як кожен учень повинен підготуватися до екскурсії, визначає час і місце зібрання учнів).

Проведення екскурсій, за Д. Л. Сергієнком, має складатись із таких етапів:

  1. Нагадування учням про мету і зміст екскурсії.
  2. Огляд об’єкта: учитель чи спеціаліст дає відповідні пояснення про об’єкт, ставить перед учнями різні питання з метою привернення уваги до спостережень, підводить учнів до висновків, які вони зроблять на основі огляду та спостереження за об’єктом.
  3. Практична діяльність учнів. Д. Л. Сергієнко вважав, що проведення екскурсій з посильною участю учнів у праці сприяє не тільки закріпленню та розширенню їх знань, а й дає певну практичну підготовку до майбутньої діяльності, виробляє і прищеплює відповідні навички, уміння, дисциплінує їх. Це, у свою чергу, відповідає природним нахилам дітей не тільки побачити, а й самому доторкнутися руками до об’єкта, випробувати свої сили на практиці, навчитися робити так, як це роблять дорослі спеціалісти своєї справи. Введення елементів праці в екскурсії вимагає від учителя ще більшої відповідальності в підготовці, особливо в забезпеченні робочих місць та знарядь праці для учнів. Учнів у процесі праці потрібно контролювати, допомагаючи їм у роботі, створюючи умови для розуміння процесів, правил поводження, користування інструментами тощо.
  4. Підсумовування екскурсії після її завершення, а згодом докладне підсумовування у школі й опрацювання наслідків екскурсії (виготовлення різних колекцій, гербаріїв, діаграм, малюнків у класі).
  5. Складання списку потрібного обладнання та матеріалів, серед яких Д. Л. Сергієнко рекомендує мати: карту або план місцевості, компаси, рулетки, шнур, бінокль, лупи, фотоапарат, складний ніж, ножиці, сачки повітряні, сачки водяні, гербарний папір, коробки для зразків ґрунту, кормів тощо. Керівник екскурсії, залежно від теми, має добирати відповідне знаряддя із цього списку. Крім загального екскурсійного знаряддя, потрібно мати і певну кількість медикаментів (бинт, йод, ліки від болю).

Особливою формою організації навчання виступає навчальна екскурсія. Вона може проводитися в усіх класах у процесі вивчення різних навчальних предметів. Тематика навчальних екскурсій, місце їх проведення, кількість та зміст не обираються вчителем довільно, а регламентуються навчальною програмою предмета. Саме тому вони передбачаються у календарному плануванні й проводяться за розкладом уроків, а іноді — У позаурочний час.

Навчальна екскурсія – це форма організації навчання в умовах природного ландшафту, виробництва, музею, виставки з метою спостереження та вивчення учнями різних об’єктів і явищ дійсності. Характерна ознака заняття — вивчення об’єктів пов’язане з пересуванням учнів. Навчальна екскурсія — це форма організації навчально-виховної роботи, яка дозволяє організувати спостереження та вивчення різних явищ, предметів, процесів у природних умовах, музеях, на виставках тощо

Задачі екскурсії — розвиток здібностей учнів діяти з пізнавальних позицій у оточуючому їх навколишньому світі; безпосередньо сприймати і вивчати  життєві   явища   і   процеси.

Екскурсії   допомагають   формувати емоційну сферу учнів: почуття прекрасного,  відчуття   радості   пізнання, бажання бути корисними людям.

Кожна екскурсія пов’язана з навчальним матеріалом різних предметів. Екскурсії допомагають учням охопити зміст навчання всебічно, побачити взаємозв’язок досліджуваних у різних курсах явищ і законів, набути навички їхнього універсального застосування.

Особливістю навчальних екскурсій у допоміжній школі є те, що вони проводяться з метою розширення, доповнення знань учнів про факти і явища, засвоєні раніше на уроках. Формування нових знань під час екскурсії не планується, оскільки увага дітей на таких заходах є досить розсіяною, учні емоційно збуджуються під впливом нових вражень, що негативно відбивається на засвоєнні матеріалу. Лише окремі види екскурсій можуть плануватись як пропедевтичні. Це, зокрема, збір* природного матеріалу перед виготовленням відповідних виробів на уроці трудового навчання, ознайомлення з працею людей на окремому підприємстві перед роботою у майстернях тощо.

Навчальні екскурсії набувають вагомого корекційного значення, оскільки жодне майстерне слово чи найяскравіша наочність не замінять живого споглядання. Результати спостережень і одержані на екскурсіях відомості заповнюють можливі прогалини у знаннях учнів, пов’язані з вадами сприймання та уявлення; враження, отримані під час екскурсій, стимулюють учнів до свідомого засвоєння матеріалу, пробуджують їхню допитливість і активність.

Проте досягнення і навчальної, і корекційної мети можливе за умови правильної організації навчальної екскурсії, дотримання певних вимог.

Охарактеризуємо їх.

Проведення екскурсії вимагає серйозної підготовки до неї як учителів, так і учнів. Процес підготовки до екскурсії охоплює організаційні, дидактичні, психологічні та виховні аспекти. Учитель має чітко визначити навчальну, корекційну і виховну мету екскурсії відповідно до програми предмета, рівня засвоєння матеріалу учнями конкретного класу та їхніх можливостей. Варто узгодити місце проведення екскурсії, передбачене програмою, з місцевими умовами; правильним буде відвідання його вчителем заздалегідь. Також педагог має визначити, чи він сам проводитиме екскурсію, чи це зробить екскурсовод. Оскільки в цій ролі виступатиме не фахівець-дефектолог (екскурсовод музею, майстер на будівництві, бригадир на фабриці та ін.), то його потрібно підготувати до зустрічі з дітьми, конкретизувавши, що саме він має розповідати, у якому обсязі й темпі; можливо краще домовитися, що вчитель буде задавати конкретні запитання.

Учителю необхідно уважно вивчити об’єкт екскурсії; вичленити проблемні питання, дати завдання учням; указати основні та додаткові джерела інформації; намітити маршрут екскурсії; указати приблизний перелік обладнання, необхідного для екскурсії, дату та місце її проведення; нагадати правила безпеки, яких потрібно дотримуватись під час екскурсії; розподілити учнів класу (класів) на підгрупи та дати їм конкретні доручення (вести записи, фотографувати, вимірювати). Підготовка учнів до екскурсії передбачає: оволодіння знаннями з відповідного навчального предмета, з’ясування завдання з набуття нових знань і поглиблення раніше набутих.

Невід’ємною складовою організації навчальної екскурсії є інструктаж з ознайомлення учнів з об’єктом спостереження, розробка технологічних карток спостереження, підготовка необхідних матеріалів для екскурсії, техніки безпеки.

Заздалегідь має передбачити учитель маршрут, місця відпочинку (якщо це буде необхідно), домовитися про зміни в розкладі — якщо екскурсія займе не один урок. Проте власне екскурсія має тривати, як і урок, 45 хвилин-інший час може бути витрачений на дорогу.

Необхідно підготувати учнів до проведення екскурсії: повідомити її мету, місце проведення, повторити правила дорожнього руху, техніки безпеки і поведінки у громадських місцях.

Відповідно до листів МОН України № 1/9-61 від 06.02.2008 р. та № 1/9-199 від 02.04.2008 р. «Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу під час проведення навчальних екскурсій та навчальної практики учнів загальноосвітніх навчальних закладів»,  Інструкції про переведення та випуск учнів (вихованців) навчальних закладів системи загальної середньої освіти, затвердженої  наказом МОН України № 319 від 14.04.2008р, на виконання листа Міністерства освіти і науки України від 23.05.2012р.

Навчальна екскурсія та її аналіз

Екскурсія збагачує учнів знаннями про матеріальне виробництво, людей праці, сучасні технології та техніку виробництва. Екскурсії розрізняють: а) за змістом — виробничі, біологічні, історичні, краєзнавчі, мистецтвознавчі та інші; б) за витратою часу — короткочасні та тривалі; в) за місцем у навчально-виховному процесі — вступні (на початку вивчення теми або розділу програмного матеріалу), проміжні (у процесі вивчення теми або розділу програмного матеріалу), підсумкові (у кінці вивчення теми, розділу).

Екскурсії бувають тематичні та комплексні.

 Тематичні екскурсії проводяться у зв’язку з вивченням однієї або кількох взаємопов’язаних тем одного навчального предмета. Комплексні екскурсії проводяться на основі взаємопов’язаних тем кількох навчальних предметів.

Незалежно від типу та структури навчальних екскурсій, їх метою є спостереження реальних процесів виробництва та виробничих відношень, використання теоретичних знань на практиці. Разом із тим цілі екскурсії часто зумовлюються її типом. Наприклад, метою вступної екскурсії буде засвоєння опорних понять, формування образних уявлень про практичний досвід, ознайомлення з фактами, суть яких буде розкрита, розширена та поглиблена на наступних уроках.

Навчання у процесі екскурсії будується, в основному, на сприйнятті об’єктів, що спостерігаються; поясненні їх теоретичної та практичної значущості. Велику роль тут відіграють конкретне й образне мислення, уява учнів. Під час екскурсії найбільш повно реалізуються дидактичні принципи єдності конкретного та абстрактного зв’язку теорії із практикою, навчання з життям, свідомості та активності. Екскурсія має великі можливості для реалізації міжпредметних зв’язків (біологія, фізика, хімія, географія, література, історія), що сприяє формуванню системних знань учнів, умінь і навичок їх розумової та практичної діяльності.

Обов’язковим компонентом навчальної екскурсії є перевірка досягнень її мети та результатів. Оформлення результатів екскурсії може бути індивідуальним і груповим. З метою актуалізації знань і життєвого досвіду учнів, створення емоційного тла подальших уроків доцільно використовувати зібраний ними на екскурсії матеріал.

У процесі спостереження та аналізу навчальної екскурсії необхідно зосередити увагу на таких параметрах:

  • педагогічна доцільність теми екскурсії;
  • раціональна постановка цілей та завдань екскурсії;
  • тип екскурсії (літературна, краєзнавча, виробнича) й урахування її специфіки при організації та проведенні;
  • теоретична та практична підготовка учнів до екскурсії;
  • ознайомлення з екскурсійним об’єктом і складання плану екскурсії (інколи це маршрут, пункти спостереження; формулювання запитань для учнів, на які вони повинні отримати відповіді під час екскурсії);
  • інструктаж учителя із проведення екскурсії (психологічна, змістова та етична підготовка), уточнення й розподіл завдань серед учнів;
  • процес проведення екскурсії (організація спостереження, консультація в ході екскурсії, завдання та їх виконання учнями — малюнки, фото-, кінозйомки, записи на магнітну плівку);
  • поведінка учнів на об’єкті, їх зацікавленість тим, що спостерігають;
  • оформлення матеріалів екскурсії (альбом, вікторина, рукописні фільми, графіки, діаграми, доповіді, аматорські кінофільми);
  • результативність навчальної екскурсії (поповнення науковими та спеціальними знаннями, уміннями та навичками учнів; розширення світогляду, ерудиції, поля активного навчання та зіткнення з реальними речами, людьми, процесами, явищами; дисципліна, відчуття задоволення від побаченого, почутого під час екскурсії; якість оформлення матеріалів екскурсії, доцільність і можливість їх використання в навчально-виховному процесі).

Керівник школи не завжди може відвідати навчальну екскурсію. Однак проаналізувати її можна. Для цього треба перевірити план екскурсії, розроблений учителем, поговорити з ним до та після завершення екскурсії, з учнями — після екскурсії, ознайомитися з матеріалами, їх змістом та оформленням.