Шкільна система корекційно-педагогічної допомоги

Діти шкільного віку, що мають обмежені можливості, навчаються у відповідності зі спеціальними освітніми стандартами в різних освітніх установах або вдома. Протягом XX ст. склалася система спеціальних (корекційних) освітніх установ, що є переважно школами-інтернатами й у яких навчаєть­ся переважна більшість дітей шкільного віку з особливими освітніми потребами.

В даний час існує вісім основних видів спеціальних шкіл для дітей з різними порушеннями розвитку. Щоб виключити винесення характери­стик діагнозу в реквізити цих шкіл (як це було раніше: школа для розу­мово відсталих, школа для глухих і т.п.), у нормативно-правових і офі­ційних документах ці школи називаються за їх видовим порядковим номером.

Випускники спеціальних (корекційних) освітніх установ (за винят­ком школи VIII виду) одержують цензову освіту (тобто таку, що відпо­відає рівням освіти масової загальноосвітньої школи: наприклад, осно­вна загальна освіта, загальна середня освіта). їм видається документ державного зразка, який підтверджує отриманий рівень освіти або по­свідчення про закінчення спеціальної (корекційної) освітньої установи.

Спеціальна школа І виду, де навчаються глухі діти, веде освітній процес відповідно до рівня загальноосвітніх програм трьох ступенів загальної освіти:

1-ий ступінь — початкова загальна освіта (протягом 5-6 років або 6- 7 років — у випадку навчання в підготовчому класі);

2-ий ступінь — основна загальна освіта (протягом 5-6 років);

3-ій ступінь — повна середня загальна освіта (2 роки, як правило, у структурі вечірньої школи).

Для дітей, які не одержали повної дошкільної підготовки, організу­ється підготовчий клас. У перший клас приймаються діти з 7 років.

У навчанні багато уваги звертається на розвиток словесної усної і письмової мови, спілкування, уміння сприймати і розуміти мову оточу­ючих на слухозоровій основі. Діти вчаться використовувати залишки слуху для сприйняття мови на слух і за допомогою зору з використан­ням звукопідсилюючої апаратури.

З цією метою регулярно проводяться групові й індивідуальні занят­тя з розвитку слухового сприйняття і формування вимови.

У школах, які працюють на білінгвістичній основі, здійснюється рів­ноправне навчання мові словесній і жестовій, але навчальний процес ведеться жестовою мовою.

У складі спеціальної школи І виду організуються класи для глухих дітей зі складною структурою дефекту (розумовою відсталістю, труд­нощами в навчанні, слабкозорих і ін.).

Кількість дітей у класі (групі) не більше 6 осіб, у класах для дітей зі складною структурою дефекту до 5 осіб.

Спеціальна школа II виду, де навчаються слабкочуючі (часткова втрата слуху і різні ступені недорозвинення мовлення) і пізніше оглухлі діти (що оглухли в дошкільному або шкільному віці, але зберегли са­мостійне мовлення), має два відділення:

перше відділення — для дітей з легким недорозвиненням мовлення, пов’язаним з порушенням слуху;

друге відділення — для дітей із глибоким недорозвиненням мов­лення, причиною якого є порушення слуху.

Якщо в процесі навчання виникає необхідність переходу дитини з одного відділення в інше (дитині важко в першому відділенні або, на­впаки, дитина в другому відділенні досягає такого рівня загального і мовленнєвого розвитку, який дозволяє їй учитися в першому відділен­- ні), то за згодою батьків і за рекомендацією ПМПК відбувається такий перехід

До першого класу у кожне з відділень приймаються діти, що досяг- ли семирічного віку, якщо вони відвідували дитячий садок. Для дітей, які з якої-небудь причини не мають відповідної дошкільної підготовки, у другому відділенні організується підготовчий клас.

Наповнюваність класу (групи) у першому відділенні до 10 осіб, у другому відділенні до 8 осіб.

У спеціальній школі II виду освітній процес здійснюється відповідно до рівнів загальноосвітніх програм трьох ступенів загальної освіти:

1-ий ступінь — початкова загальна освіта (у першому відділенні 4-5 років, у другому відділенні 5-6 або 6-7 років);

2-ий сіупінь — основна загальна освіта (6 років у першому і в другому відділеннях);

3-ій ступінь — середня (повна) загальна освіта (2 роки в першому і в другому віділеннях).

Розвиток слухового і слухозорового сприйняття, формування і ко- рекція вимови відбуваються на спеціально організованих індивідуаль­них і групових заняттях з використанням звукопосилюючої апаратури колективного користування й індивідуальних слухових апаратів.

Розвиток слухового сприйняття й автоматизація навичок вимови продовжуються на заняттях фонетичною ритмікою й у різних видах діяльності, пов’язаних з музикою.

Споціальні школи III і IV видів призначені для освіти сліпих (III вид), слабкозорих і тих, що осліпли згодом, (IV вид) дітей. Унаслідок невеликої кількості таких шкіл при необхідності може бути організоване і спільне (в одній установі) навчання сліпих і слабкозорих дітей, а також дітей з косоокістю й амбліопією.

У спеціальну школу III виду приймаються сліпі діти, а також діти з залишковим зором (0,04 і нижче) і більш високою гостротою зору (0,08) при наявності складних поєднань порушень зорових функцій із прогре- суючими очними захворюваннями, що ведуть до сліпоти.

До першого класу спеціальної школи III виду приймають дітей 6-7 років, а іноді і 8-9 років. Наповнюваність класу (групи) може бути до 8 осіб. Зальний термін навчання в школі III виду 12 років, учні одержу- ють середню (повну) загальну освіту.

До спеціальної школи IV виду приймаються слабкозорі діти з гостротою зору від 0,05 до 0,4. При цьому враховується стан інших зорових функцій (поле зору, гострота зору поблизу), форма і перебіг патологіч­ного процесу. До цієї школи можуть бути прийняті діти і з більш висо­кою гостротою зору при прогресуючих або рецидивних захворюваннях зору, при наявності астенічних явищ, що виникають при читанні і пись­мі на близькій відстані.

До цієї ж школи приймаються діти з косоокістю й амбліопією, що мають більш високу гостроту зору (понад 0,4).

До першого класу школи IV виду приймаються діти 6-7 років. У класі (групі) може бути до 12 осіб. За 12 років навчання в школі діти одержують середню (повну) загальну освіту.

Спеціальна школа V виду призначена для навчання дітей з важ­кими порушеннями мовлення і може мати у своєму складі одне або два відділення.

У першому відділенні навчаються діти, що мають загальне недо­розвинення мовлення важкого ступеня (алалія, дизартрія, ринолалія, афазія), а також діти, що мають загальне недорозвинення мовлення, що супроводжується заїкуватістю.

У другому відділенні вчаться діти з важкою формою заїкуватості при нормально розвинутому мовленні.

У першому і другому відділеннях з урахуванням рівня мовленнєво­го розвитку дітей можуть створюватися класи (групи), що включають вихованців з однорідними порушеннями мовлення.

Якщо мовленнєве порушення усунуте, дитина може на підставі ви­сновку ПМПК і за згодою батьків перейти в звичайну школу.

До першого класу приймаються діти 7-9 років, до підготовчого — 6-7 років. За 10-11 років навчання в школі V виду дитина може одержати основну загальну освіту.

Спеціальна логопедична і педагогічна допомога надається дитині в процесі навчання і виховання на всіх уроках і в позаурочний час. У школі передбачений спеціальний мовленнєвий режим.

Спеціальна школа VI виду призначена для освіти дітей з пору­шеннями опорно-рухового апарату (рухові порушення, що мають різні причини і різний ступінь важкості, дитячий церебральний параліч, уро­джені і набуті деформації опорно-рухового апарату, парези і парапаре- зи нижніх і верхніх кінцівок).

Школа VI виду здійснює освітній процес відповідно до рівнів зага­льноосвітніх програм трьох ступенів загальної освіти:

1-ий ступінь — початкова загальна освіта (4-5 років);

2-ий ступінь — основна загальна освіта (6 років);

3-ій ступінь — середня (повна) загальна освіта (2 роки).

До першого класу (групи) приймають дітей з 7 років, однак дозво­ляється прийом дітей і старше цього віку на 1-2 роки. Для дітей, що не
відвідували дитячого садка, відкритий підготовчий клас.

Кількість дітей у класі (групі) не більше 10 осіб.

У школі VI виду встановлений спеціальний руховий режим.

Навчання здійснюється в єдності з комплексною корекційною робо- тою, що охоплює рухову сферу дитини, її мовлення і пізнавальну дія­льність у цілому.

Смоціальна школа VII виду призначена для дітей, які відчувають стійкі утруднення в навчанні, через затримку психічного розвитку

(ЗПР).

Освітній процес у цій школі здійснюється відповідно до рівнів зага- льноосвітніх програм двох ступенів загальної освіти:

І-ии ступінь — початкова загальна освіта (3-5 років)

2-ий ступінь — основна загальна освіта (5 років).

Дти приймаються до школи VII виду тільки в підготовчий, перший і другий класи, у третій клас — як виняток. Ті, хто почали вчитися в зви­чайній школі з 7 років, приймаються до другого класу школи VII виду, а ті, що вчилися в звичайній освітній установі з 6 років можуть бути при­йняті до першого класу школи VII виду.

Діти, які не отримали ніякої дошкільної підготовки, можуть бути прийняті у віці 7 років до першого класу школи VII виду, а у віці 6 років до підготовчого класу.

Кількість дітей у класі (групі) не більше 12 осіб.

В учнів школи VII виду зберігається можливість переходу в звичай­ну школу в міру корекції відхилень у розвитку, усунення прогалин у знаннях після одержання початкової загальної освіти.

За умов необхідності уточнення діагнозу дитина може навчатися в школі VII виду протягом року.

Спеціальну педагогічну допомогу діти одержують на індивідуаль­них і групових корекційних заняттях, а також на логопедичних заняттях.

Спеціальна школа VIII виду забезпечує спеціальну освіту дітей з інтелектуальним недорозвиненням. Навчання в цій школі не є цензо­вим, тому що має якісно інший зміст. Основна увага приділяється соці- альній адаптації і професійно-трудовій підготовці при оволодінні учня­ми доступного їм обсягу змісту освіти за загальноосвітніми предмета­ми.

Навчання в школі VIII виду завершується екзаменом з трудового навчання. Школярі можуть бути звільнені від іспиту (атестації) за ста­ном здоров’я. Порядок звільнення визначається Міністерством освіти і Міністерством охорони здоров’я.

До школи VIII виду дитина може бути прийнята у перший або підго­товчий клас у віці 7-8 років. Підготовчий клас дозволяє не тільки краще підготувати дитину до школи, але й дає можливість уточнення діагнозу в ході освітнього процесу і психолого-педагогічного вивчення можли-
востей дитини.

Кількість учнів у підготовчому класі не перевищує 6-8 осіб, а в ін­ших класах — не більше 12.

Терміни навчання в школі VIII виду можуть бути 8 років, 9 років, 9 років з класом професійної підготовки, 10 років з класом професійної підготовки. Ці терміни навчання можуть бути збільшені на 1 рік за ра­хунок відкриття підготовчого класу.

Якщо школа має необхідну матеріальну базу, то в ній можуть бути відкриті класи (групи) з поглибленою трудовою підготовкою.

До таких класів переходять учні, що закінчили восьмий (дев’ятий) клас. Випускники класів з поглибленою трудовою підготовкою, які успі­шно здали кваліфікаційний іспит, одержують документ про присвоєння відповідного кваліфікаційного розряду.

У школах VIII виду можуть створюватися і функціонувати класи для дітей із глибокою розумовою відсталістю. Число дітей у такому класі не повинно перевищувати 5-6 осіб.

Для дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків і мають особливі освітні потреби, створюються спеціальні дитячі будин­ки і школи-інтернати відповідно до профілю порушень у розвитку. Пе­реважно це дитячі будинки і школи-інтернати для дітей і підлітків з інтелектуальним недорозвиненням і труднощами в навчанні.

Якщо дитина не може відвідувати спеціальну (корекційну) освітню установу, організується її навчання в домашніх умовах. Останнім ча­сом стали створюватися школи надомного навчання, персонал яких складається з кваліфікованих спеціалістів-дефектологів, психологів, працює з дітьми як у домашніх умовах, так і в умовах часткового пере­бування таких дітей у школі надомного навчання. В умовах групової роботи, взаємодії і спілкування з іншими дітьми дитина оволодіває соціальними навичками, привчається до навчання в умовах групи, ко­лективу.

Право на навчання в домашніх умовах одержують діти, захворю­вання або відхилення в розвитку яких відповідають зазначеним у вста­новленому Міністерством охорони здоров’я спеціальному переліку. Підставою для організації надомного навчання є медичний висновок лікувально-профілактичної установи.

Якщо дитина з особливими освітніми потребами навчається вдо­ма, органи керування освітою компенсують батькам витрати на на­вчання відповідно до державних і місцевих нормативів фінансування навчання дитини у відповідному типі і виді освітньої установи.

Для навчання, виховання і соціальної адаптації дітей і підлітків зі складними, з важкими порушеннями в розвитку, із супутніми захворю­ваннями, а також для надання їм комплексної допомоги створюються реабілітаційні центри різних профілів. Це можуть бути центри: психо-
лого-медико-педагогічної реабілітації і корекції; соціально-трудової адаптації і профорієнтації; психолого-педагогічної і соціальної допомо- ги, соціальної допомоги родині і дітям, що залишилися без піклування батьків і ін. Завданням таких центрів є надання корекційно- педагогічної, психологічної і профорієнтаційної допомоги, а також фо­рмування навичок самообслуговування і спілкування, соціальної взає­модії, трудових навичок у дітей з важкими і множинними порушеннями. У ряді центрів ведеться спеціальна освітня діяльність. Заняття в реа- білігаційних центрах будуються за програмами індивідуального або групового виховання і навчання. Нерідко центри надають консультати­вно-діагностичну і методичну допомогу батькам дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі інформаційну і правову підтримку. Реабілітаційні центри практикують також соціальну і психологічну до­помогу колишнім вихованцям освітніх установ для дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків.

Реабілітаційні центри допомагають освітнім установам масового призначення, якщо там навчаються і виховуються діти з особливими освітніми потребами: ведуть корекційно-педагогічну роботу і консуль- тування.

Для надання логопедичної допомоги дітям дошкільного і шкільного віку, які мають відхилення в розвитку мовлення і навчаються в освітніх установах загального призначення, працює логопедична служба. Це може бути введення в штат освітньої установи посади вчителя- логопеда, створення в структурі органа керування освітою логопедич­ного кабінету або логопедичного центру. Найбільш розповсюдженою формою став логопедичний пункт при загальноосвітній установі. Осно­вними завданнями його діяльності є: корекція порушень усного і пись­мового мовлення; своєчасне попередження неуспішності, обумовленої мовленнєвими порушеннями; поширення основних логопедичних знань серед педагогів і батьків.