Притча «Тріщина в глечику»

Не все, що є досконалим, має бути бездоганним. В житті неможливо ставитися до явищ та ситуацій стовідсотково «за» чи «проти». Нам ситуації даються для…

…   Жила-була жінка, у якої було два великих глечики. Вони звисали з кінців коромисла, що лежало у неї на плечах. У одного з них була тріщина, в той час, як інший був бездоганним і вміщував в себе повну порцію води. В кінці довгого шляху від річки до будинку жінки, глечик з тріщиною завжди залишався заповненим лише на половину. Протягом двох років це відбувалося щодня: жінка завжди приносила додому тільки півтора глечика води. Бездоганно цілий глечик був дуже гордий своєю роботою, а бідний глечик з тріщиною соромився свого недоліку і був засмучений, що може робити тільки половину того, для чого він був зроблений. Через два роки, які здавалося, переконали його в нескінченній непридатності, глечик звернувся до жінки: «Мені соромно через мої тріщини, з яких всю дорогу до твого дому завжди біжить вода». Жінка усміхнулася — «Ти помітив, що на твоєму боці доріжки ростуть квіти, а на іншій стороні — ні? На твоєму боці доріжки я посіяла насіння квітів, тому що знала про твій недолік. Так що ти поливаєш їх кожен день, коли ми йдемо додому. Два роки поспіль я могла зрізати ці чудові квіти і прикрашати ними стіл. Якби ти не був таким, який ти є, то цієї краси не було б і вона не чинила б честі нашого будинку ».

У кожного з нас є свої зовсім особливі несподіванки й недоліки. Але є особливості і тріщини, які роблять наше життя таким цікавим, гідним і неповторним. Просто потрібно все це сприймати таким, яким воно є, і бачити в цьому лише хороше та добре!