Педагогічна рада (частина І )

ПЕДАГОГІЧНА РАДА НА ТЕМУ: « ЗАПРОВАДЖЕННЯ МОДЕЛЕЙ ЕФЕКТИВНОГО СПІЛКУВАННЯ ЧЕРЕЗ ЗАЛУЧЕННЯ ДІТЕЙ ДО АКТИВНОЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ»

Наставник повинен відповідно до духовних нахилів довіреної йому дитини надати їй можливість вільно розвивати ці нахили
пропонуючи їй пізнати смак різних речей, вибирати
між ними і розрізняти їх самостійно,
інколи вказуючи їй шлях, деколи, навпаки – дозволяючи
відшукувати дорогу їй самій.
Мішель де Монтень «Досліди»

ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ПЕДАГОГІЧНОЇ РАДИ

  • Правила та стиль проведення педагогічної ради – панельна дискусія

 

  • ПРЕДСтАВЛЕННЯ ЕКСПЕРТІВ ДИСКУСІЇ:

 

  • Решта учасників – члени контактних груп, які об’єднуються в них за кольором карточки. Експерт з карточкою такого ж кольору – голова контактної групи.

 

МЕТА ЗАСІДАННЯ:

— Виявлення чинників, які впливають на активність життєвої діяльності та, на ефективність спілкування;

— Вибір шляхів для оптимального досягнення бажаного результату;

— передбачення результатів діяльності після врахування всіх аспектів, які впливають на ефективність спілкування та формування активної життєвої позиції учнів.

 

Одне з актуальних завдань сучасної школи — пошук оптимальних шляхів зацікавлення учнів навчанням, підвищення їх розумової активності, спонукання до творчості, виховання школяра як життєво й соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення в різноманітних життєвих ситуаціях, вироблення вмінь практичного і творчого застосування здобутих знань.

Це означає, що вчитель має орієнтуватися на використання таких педагогічних технологій з допомогою яких не просто поповнювалися б знання й уміння з навчального предмета, а й розвивалися такі якості учня, як пізнавальна активність, самостійність, уміння творчо виконувати завдання.

Отже, потрібно формувати не лише вузьконавчальні, а й широкі пізнавальні мотиви, учень повинен перейти від цікавості (ситуативного інтересу) до зацікавленості.

Завдання сучасної школи не просто дати учневі багаж знань, умінь і навичок, а й зробити його компетентним, тобто здатним самостійно здобувати і використовувати знання в різних життєвих ситуаціях; готовим брати на себе відповідальність; бути активним у суспільному житті; таким, що поважає чужу історію та культуру. Усе це потребує переорієнтації процесу навчання на розвиток особистості учня і проведення цієї ідеї через усі компоненти навчання: від цілей, змісту, позицій учасників навчальної взаємодії, форм, методів, технологій навчання до оцінювання навчальних досягнень учнів.

Школа не повинна готувати дитину до життя, а вчити жити, оволодівати практичними навичками життєтворчості, здійснюючи дію самореалізації у різних видах навчальної, ігрової, практичної діяльності. У самостійне життя має вийти творча особистість, здатна брати відповідальність за прийняті рішення на себе, критично мислити і використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язування проблем, змінювати на краще своє життя і життя своєї країни. Самореалізація як необхідна умова виховання компетентного випускника школи, успішного громадянина України передбачає здійснення можливостей розвитку “Я” власними зусиллями, шляхом співдіяльності, співтворчості з іншими людьми, соціумом і світом у цілому.

Гуманізація і демократизація виховного процесу школи як напрям модернізації передбачає реалізацію моделі «Я- концепції», а також створення інноваційного виховного середовища, формування соціальної активності вихованців:

  • Я – патріот;
  • Я – сім’янин;
  • Я – друг природи;
  • Я – духовна особистість;
  • Я – здорова людина;
  • Я – громадянин;
  • Я – гуманіст;
  • Я – культурна, вихована особистість.

 

( А НАСПРАВДІ ЧИ ТАКА СИТУАЦІЯ ЗАРАЗ В ОСВІТІ? ЧИ ВСЕ Ж ТАКИ МИ ПРОДОВЖУЄМО ВЧИТИ ПО «СТАРИНЦІ», НЕ ПОЯСНЮЮЧИ ДІТЯМ ДЛЯ ЧОГО ЦЕ ПОТРІБНО, НЕ МОТИВУЮЧИ, НЕ ВКАЗУЮЧИ ЧІТКИХ НАПРЯМКІВ ТА ПОЗИЦІЙ?

 

Пропоную вам переглянути аідео про бачення ситуації сучасної освіти відомою українською психологинею, Наталією Холоденко,  вона висловлює свою думку з позиції не як психолога, а як матері, колишньої учениці

( ВІДЕО НАТАЛІЇ ХОЛОДЕНКО) обговорення вражень від відео

 

Працюючи над питанням ми вже мали змогу, в черговий раз, переконатися, що маємо справу з дітьми не як « з білим пустим аркушем», а – з особистістю з певним багажем життєвого досвіду, прикладів, моделей різних побутових ситуацій, з їх психологічними особливостями.

Просуваючись далі на шляху до досягнення мети, ми працювали над одним із ключових моментів ефективного навчання – створенням ефективного освітнього середовища і визначили , що створюючи його, ми повинні пам’ятати про такі основні ключові моменти ( А САМЕ…ПРИГАДУЮТЬ)

 

Рухаючись в ногу із суспільнимим запитами та змінами, повинні змінюватись і ми самі, саморозвиватись, самовдосконалюватись, пізнавати нові технології, освоювати інновації.  Таку змогу мав наш колега під час навчання на курсах підвищення кваліфікації. І хоче поділитись з нами своїми новими інтелектуально-технологічними надбаннями

( ПРЕЗЕНТАЦІЯ від вчителя трудового навчання)

 Тому, логічно, що продовженням роботи над досягненням поставленої мети буде наступний етап — ЗАПРОВАДЖЕННЯ МОДЕЛЕЙ ЕФЕКТИВНОГО СПІЛКУВАННЯ ЧЕРЕЗ ЗАЛУЧЕННЯ ДІТЕЙ ДО АКТИВНОЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Життєдіяльність, в даному випадку, розглядатимемо в широкому спектрі значення – урочна, колективна, навчальна, шкільні, позашкільна, міжособистісна.

Питання, які ми повинні будемо розглянути під час нашої спільної роботи:

  • Якими засобами можна досягти бажаного нами результату?
  • Чи можна діяти через примус в даному питанні?
  • Що потрібно знати педагогові в даній ситуації? Чим володіти повинен вчитель для ефективного подолання проблем?
  • Що впливає на досягнення результату?
  • Що потрібно враховувати вчителеві під час своєї діяльності?

Для початку, давайте прояснимо та визначимо для себе сутнісний зміст понять «ефективне спілкування» та « активна життєдіяльність»

  • Яким чином можна активізувати дитячу діяльність?

(ДУМКА ЕКСПЕРТІВ, ЗАУВАЖЕННЯ АУДИТОРІЇ – ДО 7 ХВ)

(ПРОАНАЛІЗУЙТЕ ТВЕРДЖЕННЯ ; « СПІЛКУВАННЯ – ЦЕ СПРИЙМАННЯ ЛЮДЬМИ ОДИН ОДНОГО». ЧИ ДОСТАТНЄ ВОНО ДЛЯ ХАРАКТЕРИСТИКИ СПІЛКУВАННЯ? ОБГУНТУЙТЕ…

Основою виховного процесу є система стосунків, яка визначає взаємодію між учителем та учнем. Виховання є вплив, дія з боку педагога на учня з метою організації життя дитини , але цю дію слід розуміти не як механічну або словесну, а як глибинну внутрішню роботу вихователя і вихованця, яка спричиняє активність обох сторін. Будуючи стосунки між учителем і учнем на основі поваги, підтримки гідності учня, зацікавленості його особистістю, ми і намагаємося реалізовувати гуманізацію відносин, гуманізацію та демократизацію виховання в цілому.

ЯКИМИ Ж ПРИНЦИПАМИ , НАЙБІЛЬШ ВАГОМИМИ СЛІД КЕРУВАТИСЯ ПЕДАГОГАМ ПІД ЧАС НАЛАГОДЖЕННЯ КОНТАКТІВ ТА ЗДІЙСНЕННЯ ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ?

(До найбільш вагомих принципів виховної роботи школи відносимо:

  • принцип цілісності та систематичності;
  • принцип опори у вихованні на дитячий колектив;
  • принцип зв’язку виховання з життям;
  • принцип свідомої поваги і довіри до особистості;
  • принцип єдності права свобод, вибору та відповідальності особистості;
  • принцип природовідповідності;
  • принцип гуманізації та демократизації виховного процесу, який передбачає рівноправність учасників педагогічної взаємодії, їх взаємоповагу, що викликає у вихованців позитивну налаштованість, відкритість до сприймання громадянських цінностей: щирості, доброти, справедливості, доброзичливості, співчутливості, милосердя;
  • принцип самоактивності й саморегуляції, який сприяє розвитку у вихованця об’єктивних характеристик, формує здатність до самокритичності, до прийняття самостійних рішень, і формує громадянську позицію особистості, почуття відповідальності;
  • принцип комплексної і міждисциплінарної інтегрованості передбачає встановлення в національному вихованні тісної взаємодії та поєднання навчального та виховного процесів, зусиль сім’ї, дитячих та молодіжних організацій;
  • принцип культуровідповідності передбачає органічну єдність з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, що забезпечують наступність і спадкоємність поколінь;
  • принцип гармонізації родинного і суспільного виховання;
  • принцип безперервності і наступності сприяє підготовці свідомої інтелігенції, оновленню і збагаченню інтелектуального геноциду нації, створенню необхідних умов для розвитку особистості, її мислення, загальної культури, пропагування здорового способу життя.)

— ЯКІ ЦІЛІ ПОСТАЮТЬ ПЕРЕД ПЕДАГОГОМ ПРИ ОРГАНІЗАЦІЇ СПІЛКУВАННЯ?

— ЧИ ВАЖЛИВО ДЛЯ ПЕДАГОГА ЗНАТИ ЗАКОНОМІРНОСТІ СПІЛКУВАННЯ, РОЗВИВАТИ ВЛАСНІ НАВИЧКИ І КОМУНІКАТИВНІ ЗДІБНОСТІ? НАВІЩО?

— ЩО ПОТРІБНО ВРАХОВУВАТИ ВЧИТЕЛЕВІ ПЕРШ НІЖ НАМАГАТИСЯ ЗАЛУЧИТИ ДИТИНУ ДО АКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ?

( Обговорення в контактних групах відповідей). СТВОРЕННЯ УЗАГАЛЬНЕНОЇ СХЕМИ ФАКТОРІВ.

— Фактори впливу на активність дитини : мікроклімат в колективі, зацікавленість предметом діяльності учнем, внутрішні та зовнішні мотиви, самооцінка дитини, психо-фізіологічні особливості учнів, попередній життєвий досвід, первинні навички дитини, сім’я, мікро та макро оточення дитини, «вулиця», інтернет, стиль педагогічного спілкування та керування вчителя.

-Які  з них, на вашу думку, є позитивними, які негативними, а які – проміжними?

Розглянемо узагальнену картину основних соціальних впливів на дитину . До них можна віднести дії з боку сім’ї, школи, позашкільних закладів та некерований вплив «вулиці». Останній, нажаль, часто домінує, особливо у певному віці. А якщо до цього додаються особливості родинного мікроклімату, асоціальні прояви найближчого оточення та/або психологічні проблеми власне самої дитини, то педагогічні зусилля з «сіяння розумного, доброго, вічного» можуть і не дати паростків.

— Як діяти педагогові, щоб негаивні фактори перетворити на позитивні, та обернути так, щоб вони спрацьовували на користь у запровадженні моделей ефективного спілкування?

— Чинники сучасного виховання

Першим і найважливішим чинником виховання є сім’я, яка стоїть у центрі глобальних економічних, політичних та культурних змін, які відбуваються у державі і являється тією найменшою клітиною у житті суспільства, його основою, яка через власну культуру, мову, цінності виявляє значний вплив на виховання підростаючого покоління. Педагогічні умови повинні враховувати особливості впливу школи, сім’ї і соціальних інститутів. На рівні родини – рівень вихованості самих батьків, ступінь їх готовності до виховання власних дітей, вибір доцільного педагогічного впливу, спосіб родинного життя, традиції, проектування життє- і самотворення кожного члена родини, а також особисті якості, світоглядні позиції, життєвий досвід і можливості самореалізації.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:

« Якщо все ж таки оточення впливає на дитину, то чи не потрібно педагогові продумати як правильно налагодити співпрацю з ним, щоб воно із шкідливого перетворилося на корисне? Порадьте варіанти, як це можна реалізуати?

Другим важливим чинником є школа, яка сьогодні покликана, в першу чергу, стати осередком виховання, в тому числі, самовизначення і самореалізації кожної особистості. У навчально-виховному процесі головний акцент має переноситись із засвоєння певної кількості знань на виховання особистості з урахуванням її унікальної природи, і вже на цій основі формувати у неї моральні цінності, творчу і самотворчу діяльність.

Успішність виховання школярів великою мірою залежить від особистості вчителя, який повинен володіти високими моральними якостями, ґрунтовними знаннями, педагогічними технологіями, здатністю отримувати додаткові знання, необхідні для практичної діяльності.

Критеріями педагогічної культури є визнання особистісних пріоритетів та інтересів дитини; усвідомлення гуманістичних цінностей педагогічної професії, емпатія, готовність до морального вибору, тактовність, вольова регуляція, дотримання норм учительської етики, уміння рішуче діяти у конфліктних ситуаціях.

Водночас несприятливими чинниками, які гальмують процес виховання підростаючого покоління є брак знань, педагогічного досвіду, низький рівень життя, егоїзм, невизначеність сфери етичних взаємин вчителів, розбіжності у декларованих цінностях та цінностях життя, пріоритет особистісного перед професійним, порушення етичних норм.