Особливості розвитку зв’язного мовлення дітей із ЗПР

Рівень зв’язного мовлення дітей із ЗПР  залежить від характеру завдання. Так, перекази казок, оповідань являються найбільш доступною формою мовленнєвої діяльності для дітей із ЗПР. Однак лише невелика частина малят з допомогою дорослих може досягти рівня дітей  із нормальним розвитком. Більшість дітей із ЗПР мають значні труднощі в переказах. Вони зменшують обсяг тексту, порушують зв’язки між частинами, роблять повтори, паузи.

Наявність серії сюжетних малюнків активізує мовленнєву діяльність

дітей із ЗПР. Однак вони швидко стомлюються, відволікаються, що відображається на якості зв’язних висловлювань. Більшість дітей не розуміє зв’язку між окремими малюнками, не встановлює причини і наслідки вчинків персонажів, мотиви їхньої діяльності.  Не співвідносять послідовність частин з попереднім змістом. Окремі діти діють лише називають  поодинокі зображені на малюнках об’єкти.

Оповідання за одним сюжетним малюнком у дітей із ЗПР значно нижчі за якістю від оповідань дітей норми. Останні правильно й самостійно виділяють компоненти зображеної ситуації, встановлюють просторові, часові та причинно-наслідкові залежності, створюють повну модель ситуації, правильно й послідовно характеризують її.

У дітей із ЗПР оповідання за малюнком  малі за обсягом, в них неповно охарактеризована зображена ситуація. Більшість з них неспроможні зробити зв’язний опис малюнка навіть при значній допомозі дорослого, натомість переказують зміст ситуативно. А в частини дітей із ЗПР малюнок слугує лише поштовхом для опису другорядних ситуацій. В їхніх оповіданнях багато повторів, описів, або вони дуже короткі.

Отже, у дітей із ЗПР спостерігаються суттєві порушення у програмуванні тексту, невміння з допомогою мови відтворити замисел, закладений у мовному та в малюнковому сюжеті.

Таким чином, формування мовлення дитини неможливо розглядати без врахування особливостей її загального розвитку. Мовлення малят із ЗПР формується й розвивається значно повільніше у порівнянні з їхніми ровесниками  з нормальним розвитком. Разом з тим, дитина  із ЗПР протягом 3-7 років життя здатна поступово вправлятися у вимові звуків, складів, слів, будувати речення.

Найпоширенішими порушеннями у дітей цієї категорії при формуванні мовлення є порушення звуковимови, імпресивного та експресивного видів мовлення. Імпресивне мовлення характерне недостатністю диференціації сприймання мовленнєвих звуків і не розрізненням змісту окремих слів. Експресивному мовленню цих дітей властиве порушення звуковимови, недостатня сформованість граматичної будови мови, наявність аграматизмів. У багатьох випадках у дітей присутній загальний недорозвиток мовлення.

Причинами недоліків звукосприймання та звуковимови є  недорозвиток звукового сприймання й розлади артикуляції: порушення фонематичного розвитку  проявляється через не сформованість фонематичного аналізу й синтезу.

У дітей дошкільного віку із ЗПР помітно виражений недорозвиток лексичної сторони мовлення. Характерною рисою словникового запасу є його збіднення й неточність. Особливостями словника є відображення обмежених властивостей і закономірностей навколишньої дійсності.

Ускладнений процес оволодіння узагальнюючими поняттями, пізнавальними ознаками предметів. Особливості лексики дітей проявляються і в недостатній сформованості синонімічних та антонімічних засобів мови.

Виявлений значний  недорозвиток словозмін, словотворення та синтаксичної структури речення. При засвоєнні словозмін  дієслів спостерігається  порушення диференціації дієслів в однині та множині, у часі, в роді. Багато ускладнень викликає оволодіння прикметниками: діти не розрізняють рід, відмінок цих слів у реченні.

Значні труднощі спостерігаються у розвитку зв’язного мовлення. Дітям важко повно й послідовно відтворити зміст прослуханої казки.

У процесі  мовленнєвої діяльності дошкільники швидко стомлюються, відволікаються, що відбивається на якості виконання мовленнєвих завдань. У зв’язному тексті вони не спроможні встановити просторові, часові, причиново-наслідкові зв’язки  між фактами, подіями. У дітей відзначається значна неоднородність порушених і збережених ланок психічного розвитку, що є проблемою в процесі формування пошукової активності:

  • спостерігається зниження пізнавальної активності;
  • порушення мовлення мають системний характер;
  • спостерігається недостатній  рівень розвитку сприйняття;
  • порушене логічне мислення;
  • спостерігається нестійкість, неуважність, низька концентрація уваги, виникають труднощі з його переключенням;
  • спостерігаються відхилення у розвитку пам’яті, переважає наочно-образна пам’ять;
  • запам’ятовування носить мимовільний характер;

За результатами моїх спостережень за розвитком мовлення  дітей я відмітила наступні недоліки:

  • односкладова мова,  що складається лише з простих речень;
  • несформованість граматичної будови мовлення;
  • недостатність словотворчих процесів;
  • зв’язні висловлювання короткі;
  • відрізняються непослідовністю, навіть якщо дитина передає зміст знайомого тексту;
  • складається з окремих фрагментів, логічно не пов’язаних між собою;
  • нездатність граматично правильно побудувати поширені речення;
  •  недостатній словниковий запас;
  • бідне діалогічне мовлення: нездатність грамотно і доступно сформулювати питання, побудувати коротку або розгорнуту відповідь;
  • труднощі в  побудові  монологу: наприклад, сюжетна або описова розповідь на запропоновану тему, переказ тексту своїми словами;
  • відсутність логічного обгрунтування своїх тверджень і висновків;
  • відсутність навичок культури мовлення: невміння використовувати інтонації, регулювати гучність голосу і темп мови  і т. д.;

Мовленнєвий розвиток дошкільника — складний психологічний процес, що не зводиться до простого відтворення дитиною почутої мови. Він визначається мірою сформованості знань, умінь та навичок дитини виявляється в соціальній та інтелектуальній активності у колі дорослих та однолітків.