Методичні рекомендації для роботи з дітьми з розладами спектру аутизму

Аутизм – це загальне (первазивне) порушення розвитку, що позначається на вербальній і невербальній комунікації та соціальній взаємодії, а також ускладнює становлення адаптаційних процесів.

Незважаючи на те, що проблематика аутизму широко вивчається, постає необхідність у впровадженні та вдосконаленні використання навчально-корекційних методик із метою підвищення ефективності навчально-виховного процесу з цією категорією дітей.

У психолого-педагогічному вивченні дітей з аутизмом важливо зосереджуватися на особливостях їхньої унікальної психічної організації, як то:

 специфіка сприймання довкілля: наявність певних стійких домінант серед усього розмаїття зорових, слухових чи тактильних стимулів;

 незвичність системи сигналів для комунікації з іншими, власна мова;

 схоплення інформації від людини без прямого погляду на неї, завдяки периферійному зору, вибірковість у ставленні до людей;

 кмітливість, переважання невербального інтелекту;

 любов до порядку і завершеності, здатність зрозуміти чітко визначені алгоритми і правила та постійно їх дотримуватися;

 високорозвинена механічна пам’ять;

 вміння орієнтуватися за візуальними стимулами: малюнками, картинками, піктограмами, графіками тощо;

 здатність зацікавитися чимось незвичним;

 тонке відчуття емоційного стану іншої людини, розуміння того, з ким і як можна себе поводити;

 розвинений музичний слух;

 уміння чітко орієнтуватися у просторі і часі.

Названі сильні ознаки особистості дитини з аутизмом мають спонукати фахівців бути уважними до неповторних проявів дітей з аутизмом та враховувати їх в процесі здійснення психолого-педагогічного впливу, що  уможливлює налагодження продуктивної комунікації з цими дітьми.

Оптимальний розвиток дітей з аутизмом ґрунтується на таких взаємопов’язаних умовах:

  1. Раннє виявлення розладів розвитку і долучення до дієвих корекційно-розвивальних програм (в межах програм раннього втручання, або системної ранньої допомоги).
  2. Сплановане введення дитини у загальноосвітній простір у відповідності до стану і можливостей її розвитку (які постійно переглядаються з наміром перегляду умов продуктивного навчання та розвитку дитини).
  3. Модифікація загальноосвітнього простору, що має для дитини з аутизмом підтримувальний, стимулюючий і корекційно-розвитковий потенціал. Використання середовищних ресурсів, серед яких:
    • предметні та просторові (структурування простору, навчальне місце, предмети пристосувального характеру, підтримувальна і альтернативна комунікація);
    • організаційно-смислові (структурування таких сфер життєдіяльності, як навчання, побут, дозвілля; дозування навантаження, візуальна підтримка, елементи програми TEACCН; правила, що регулюють відносини з довкіллям);
    • соціально-психологічні (значущі інші люди, соціальні ролі, соціальні потреби, прихильності, звички).
  4. Організація системної корекційно-розвивальної роботи з дитиною (в паралель з навчальним процесом), спрямованою на становлення базових психічних властивостей дитини (тонічної регуляції, почуття безпеки та довіри, сенсорної інтеграції).
  5. Навчально-методичне забезпечення процесів навчання та розвитку дітей з аутизмом.

Впровадження кожної з цих умов та їх узгодженість між собою прямим чином залежить від компетентності фахівців психолого-педагогічного профілю, їхньої освіченості та розвиненим професійним умінням.

Навчальну діяльність учнів потрібно структурувати відповідно до рівня їх розвитку. З метою полегшення сприймання навчального матеріалу, обов’язково його візуалізувати за допомогою малюнків, таблиць, схем, комп’ютерних програм.

Основною метою структурованого навчання є збільшення самостійності і управління поведінкою з урахуванням когнітивних навиків, потреб і інтересів людей з порушеннями спектру аутизму та відповідного пристосування довкілля.

Чотири елементи структурованого навчання, які включаються в будь-яку освітню програму, такі: фізична структура, щоденні розклади, системи роботи, візуальна структура і інформація.

При навчанні дітей із РДА значне місце відводиться організації навчального процесу:

 фізичного обладнання класної кімнати;

 дошки оголошень;

 класні введення.

На перших етапах спілкування з дітьми доцільно використовувати прийом тісного контакту, коли береш руку дитини і тримаєш її у своїй руці. Можна обводити рукою дитини різні предмети, нові для неї в шкільному житті і багаторазово повторювати їх назви. Відомо, що в аутичних дітей деформоване відтворення ознак предметів. Знаючи, що таким дітям дуже подобається маніпулювати з предметами, будувати вертикальні вежі, перекладати різні картки з однієї купи в другу, доцільно проводити заняття на уточнення та закріплення ознак предметів.

Створення високоорганізованого простору робить довкілля для аутичної дитини чітким, впорядкованим та передбачуваним.

У навчальному (класному) приміщенні кожна дитина має своє робоче місце (парта і стілець) відповідно з індивідуальними особливостями: ростом, станом зору та слуху. Рекомендують маркувати парту: ім’я дитини, геометрична фігура певного кольору, або якийсь певний малюнок (знак).

При організації будь-якого виду цілеспрямованої діяльності у дітей з аутизмом виникає перенапруга нервової системи, втомлення, що впливає на зниження працездатності, ослаблення уваги і відволікання. Таким чином, педагогу необхідно своєчасно чергувати різні види діяльності, передбачені режимом, планувати заходи фізичної культури (розвиток загальної моторики), що забезпечують підвищення життєвого тонусу, активності й працездатності дітей, а також – формування вольових якостей дітей. У режимі дня до таких заходів відносяться: щоденна ранкова гімнастика, фізкультхвилинки, фізкультпаузи, рухливі ігри під час прогулянок, спортивні заходи тощо.

Для того, щоб така дитина поступово могла адаптуватися в освітньому закладі, ситуація навчання повинна бути максимально структурована. Ця структурованість (як основа організації певних режимних або навчальних моментів) необхідна не тільки на уроці, а й на перерві.