Характеристика структурних елементів уроку математики в допоміжній школі

У кожному уроці можна виділити основні елементи, які характе­ризуються різними видами навчальної діяльності. Співвідношення цих складових частин у їх послідовності та взаємозв’язку входить у поняття структури уроку, яка залежить від його основної мети, змісту навчального матеріалу, методів та прийомів навчання, вікових та ін­дивідуальних особливостей учнів.

Якщо проаналізувати урок, то можна помітити, що він будується зі складної системи структурних компонентів — окремих ланок поєд­нання дій учня й учителя. Кожна ланка складається з трьох елемен­тів. Першим елементом є передача математичної інформації (пояснення, розповідь, спостереження за діяльністю тощо), яка є для учнів джерелом знань. Другим — прийом інформації, тобто діяльність школярів, спрямована на здобуття інформації та вироблення практич­них умінь та навичок. Третім — зворотній зв’язок. Отже, структура уроку — це певна сукупність поєднання і чергування дій вчителя й уч­нів, спрямованих на досягнення мети уроку.

Ми пропонуємо розглянути основні структурні елементи, які ви­користовуються вчителем на уроці математики. Зразу ж потрібно за­значити, що не всі дані елементи можуть входити в той чи інший тип уроку. їхня наявність в уроках різного типу обумовлюється тими ди­дактичними завданнями, які ставить вчитель перед початком.

У допоміжній школі частіше всього використовують наступні структурні елементи на уроках математики.

  1. Організація учнів на урок. На цьому етапі, який у деяких на­вчально-методичних посібниках називається підготовчим, відбува­ється,  по-перше,  створення  робочої  обстановки  для  ефективної діяльності (перевірка наявних посібників, канцелярського приладдя, відповідність робочих місць тощо); по-друге, підготовка, переклю­чення школярів з тієї діяльності, якою вони займались на перерві (або до його початку) на навчальний процес. Ефективним прийомом є пропозиція розгадати нескладну математичну загадку, невеличкий кросворд, ребус. Такі завдання створюють робочу обстановку, пози­тивно налаштовують на ефективне засвоєння навчального матеріалу. На цей етап урок}’ відводиться 1 -2 хвилини.
  2.      Перевірка домашнього завдання. З цього етапу починається безпосередня діяльність учнів на уроці (його основна частина). Вчи­тель організовує її, використовуючи різні прийоми, залежно від по­ставленої мети. На цьому етапі він може поверхово опитати школярів з метою перевірки засвоєння матеріалу, який давався на домашнє опрацювання, проглянути зошити і впевнитись у наявності відповід­них вправ. Він також може організувати більш детальний контроль знань. Така робота проводиться тоді, коли матеріал новий і ще недо­статньо засвоєний. У цьому випадку перевіряються ґрунтовно знання 2-3 учнів, які викликаються до дошки, з іншими проводиться усне
    опитування.

Якщо домашня робота не задавалась доцільно отримати відповіді учнів на серію спеціально підготовлених запитань, які будуть вико­ристані у процесі пояснення. Від організації цієї частини уроку зале­жить пізнавальна активність школярів і їхня цікавість до заняття. На цей етап відводиться 3-5 хвилин.

  1.      Усний рахунок. Він включається практично в кожен урок з ма­тематики. Матеріал для усного рахунку тісно пов’язується з основ­ним завданням уроку, готує базу для його виконання. Він може проводитись як в усній, так і в письмовій формі, при цьому пропону­ються приклади, задачі арифметичного та геометричного змісту. Але, не зважаючи на це, основною метою усного рахунку є формування навичок швидкої лічби у прямому і зворотному порядку, по одиниці і рівними числовими групами, закріплення прийомів обчислення. Тривалість цього етапу не повинна перевищувати 5-8 хвилин, адже він вимагає від учнів максимальної віддачі розумових сил. Усний раху­нок, як правило, проходить у швидкому темпі.
  2. Актуалізація опорних знань учнів та їхнього життєвого досвіду. Цей етап не потрібно ототожнювати з простим опитуванням школярів. Його основна мета — відтворення, виявлення раніше отри­маних знань, які стануть основою для формування нових. У більшос­ті випадків педагог на цьому етапі проводить бесіду зі школярами, прагнучи виявити знання, необхідні для вивчення наступної теми. Він може організувати нетривалий дослід, лабораторну роботу, ме­тою якої є підведення школярів до усвідомлення необхідності засво­єння нового матеріалу. Актуалізація знань стимулює учнів, створює позитивний емоційний настрій, сприяє кращому засвоєнню знань. На цей етап відводиться 3-5 хвилин навчального часу.
  3. Повідомлення теми й мети. Завдання цього етапу — познайо­мити школярів з темою уроку, із тими знаннями, вміннями та навич­ками, які вони отримають, намітити шляхи досягнення цього. На ньому вчитель знайомить учнів із планом уроку, відмічає, скільки ча­су відведено на його структурні елементи. Така форма роботи дисци­плінує школярів, формує у них уміння цінувати час, дотримуватись порядку у роботі, правильно розподіляти свої сили. Якщо складаєть­ся і записується план уроку — в кінці обов’язково потрібно вказати на його виконання. Якщо ж завдання не виконано — пояснити причини цього. Цей етап уроку займає 1 -2 хвилини.
  4. Повідомлення нових знань. Цей етап — найважливіша частина в структурі уроку. Доступна і проста логіка наукових доказів, яка опирається на знання школярів є основою розуміння й усвідомлення ними нового матеріалу.

На цьому етапі вчитель використовує різноманітне поєднання ме­тодів та прийомів для реалізації поставлених завдань. При цьому по­трібно добиватись того, щоб теоретичні знання підкріплювались достатньою кількістю наочності, закріплювались самостійною прак­тичною діяльністю учнів.

На уроках математики у допоміжній школі педагог працює у двох напрямках: по-перше, дає школярам готові необхідні математичні знання; по-друге, формує у них вміння самостійно оволодівати ними та застосовувати їх у процесі практичної діяльності. У першому ви­падку знання даються у готовому вигляді, учні їх запам’ятовують і вчаться у потрібний момент відтворювати. Для цього використову­ється розповідь, пояснення, бесіда. У другому випадку навчання йде від думки — до думки. Не зважаючи на те, що організовувати роботу таким чином із розумово відсталими надзвичайно складно, вчитель повинен прагнути сформувати в них вміння працювати з абстрактни­ми формами. На цей етап можна виділити 10-15 хвилин уроку.

  1. Первинне та подальше закріплення матеріалу.Після первин­ного етапу в оволодінні знаннями — їхнього сприймання та усвідом­лення — необхідно організувати їх узагальнення та систематизацію. Для цього вчитель підбирає систему завдань, які б сприяли закріп­ленню даних знань у свідомості розумово відсталих.

Закріплення математичного матеріалу організовується у два ета­пи. На першому етапі, етапі первинного закріплення, завдання підби­раються аналогічні тим, які використовувались під час пояснення. В цей момент потрібно домогтись, щоб школярі правильно, без поми­лок запам’ятали матеріал. Тому педагог у процесі організації роботи на цьому етапі здійснює жорсткий контроль за їхньою діяльністю, слідкує за правильністю виконання завдань і у випадку необхідності надає допомогу або проводить додаткові пояснення. На наступних уроках, присвячених вивченню даної теми, закріплення матеріалу може проводитись і в іншому вигляді: за підручником, у процесі ви­конання практичних та програмованих завдань тощо. Головна мета цього етапу — формування правильних алгоритмів обчислення при­кладів, креслення геометричних фігур та розв’язування задач. На нього рекомендується витрачати до 5 хвилин навчального часу.

Другий етап — етап подальшого закріплення навчального матеріа­лу — проводиться через узагальнення, систематизацію математичних знань, формування вмінь використовувати їх на практиці. Для цього від учителя вимагається розробити достатню кількість вправ, які б школярі виконували як під його керівництвом, так і самостійно. Для того, щоб підвищити ефективність оволодіння математичним матері­алом вчитель повинен неодноразово до нього повертатись. Постійне повторення вивченого дозволяє йому провести корекцію виявлених прогалин у знаннях.

Складність цього етапу в тому, що розумово відсталим важко са­мостійно виділити основні складові матеріалу, який вивчається. Час­то вони запам’ятовують несуттєві деталі, плутають правила, алгоритми виконання дій і розв’язання задач. Тому вчитель повинен намітити план повторення і визначити, які запитання будуть стави­тись, який матеріал відтворюватиметься по пам’яті, який — за підручником. На цей етап потрібно використовувати 7-10 хвилин уроку.

  1. Домашнє завдання та підведення підсумків. Це етапи заклю­чної частини уроку. Домашнє завдання потрібно задавати до дзвінка. Воно повинно враховувати індивідуальні можливості школярів, не містити інтелектуального перевантаження. При потребі проводиться додатковий інструктаж на предмет його виконання. У 1-му класі до­машнє завдання не дається, починаючи з 2-го — учні повинні навчи­тись записувати його у щоденник (спочатку під керівництвом вчителя, надалі — самостійно), на що відводиться 3-5 хвилин уроку.

Підведення підсумків зазвичай проводиться в кінці уроку. Вчи­тель відмічає позитивні й негативні сторони діяльності як окремих учнів, так і класу в цілому. При цьому він обґрунтовує свої висновки. На цьому етапі оцінюються роботи кожного школяра. На нього відво­диться 1-2 хв. уроку.

Потрібно зазначити, що дані етапи уроку з математики, а також час, відведений на їхнє проведення, можуть змінюватись за бажан­ням учителя в залежності від складності матеріалу, організації уроку, індивідуальних особливостей розумово відсталих школярів, мети, яку передбачає досягнути педагог.