Ігри для розвитку малюків

Що може бути краще спілкування з дитиною? А якщо це спілкування приносить ще й користь, то це в вдвічі приємніше.

Отже, ігри для розвитку пам’яті:

Гра «Фотоапарати».

1-ий варіант: дітям на секунду показується картка з будь-яким зображенням, вони повинні якомога докладніше описати його.

2-ий варіант: показується картинка з зображенням будь-якого сюжету (30 секунд), після чого дається інша, подібна першій, але на ній деякі предмети відсутні або замінені на щось інше. Треба сказати, що змінилося.

3-ий варіант: на столі розкладаються будь-які предмети, іграшки і т.ін. (В кількості не більше 7 штук для дитини 5-6 років, якщо дитина молодша, то число предметів має бути меншим). Дитині 30 секунд дається, щоб запам’ятати, що і де лежить. Потім вона відвертається. Дорослий переставляє предмети, що-небудь прибирає зовсім або заміняє на інший предмет. Дитина повинна визначити, що змінилося.

4-ий варіант: гра проводиться з групою дітей.Обирається одна людина, зовнішній вигляд якої, діти повинні запам’ятати. Потім вона виходить з кімнати і щось змінює в своїй зовнішності (дорослий може допомагати дитині). Після чого  повертається і діти повинні знайти відмінність.

5-ий варіант: може проводитися як з групою дітей, так і індивідуально.

Гра «Опиши сусіда».

В принципі, описувати можна що завгодно, а не тільки сусіда. Гра зручна тим, що проводити її з дитиною можна де завгодно — на прогулянці, вдома. Можна влаштувати щось типу змагання. Ви разом з дитиною вибираєте знайомий вам обом предмет, людину … все, що завгодно. І потрібно пригадати якомога більше відмінностей, його властивості, ознаки. Називати можна по одній ознаці, по черзі. Тим, хто програв вважається той, хто не зможе згадати що-небудь про цей предмет, коли буде його черга.

Гра «Ляльковод».

Варіант 1.Вихователь- «ляльковод» зав’язує очі дитині і «водить» її, як ляльку, по нескладному маршруту, тримаючи за плечі, в повному мовчанні: 4-5 кроків вперед, зупинка, поворот направо, 2 кроки назад, поворот наліво, 5-6 кроків вперед і т. д.

Потім дитині розв’язують очі і просять самостійно знайти вихідну точку маршруту і пройти його від початку до кінця, згадуючи свої рухи.

Варіант 2. Діти можуть робити такі вправи парами: одна людина — «ляльковод», інший — «лялька».

Варіант 3. Рух поступово можна ускладнювати, збільшуючи тривалість маршруту і включає ряд нескладних фізкультурних вправ: нахилити «ляльку», зігнути руки, змусити сісти, зробити повний оборот через ліве плече і т. д.

«Зроби, як я!» (З сірниками).

Діти грають парами. Спочатку у кожної дитини по 6 сірників. Один, ведучий, викладає з 6 сірників довільну композицію, потім на одну-дві секунди показує її партнеру.

Партнер зі своїх сірників викладає точно таку саму фігуру по пам’яті. Потім діти міняються ролями. При успішному виконанні умови кількість сірників поступово збільшується до 12-15.

Примітка: в принципі, використовувати можна не тільки сірники, але і лічильні палички, гудзики, намистинки, олівці, руки і т.д.

Гра «Подарунки».

Одного з учасників гри обирають ведучим.

— Ми чули, що ви вирушаєте в подорож, — кажуть йому, — і побуваєте в різних містах?

Ведучий підтверджує це і питає, чи не буде йому якогось доручення.

Так, доручень буде багато. Усі гравці по черзі звертаються до нього з особистими проханнями.

— Будете в Києві, — говорить один, — загляньте до моєї бабусі. Передайте їй привіт. Якщо від неї буде посилочка, не відмовте в люб’язності прихопити з собою.

— У мене дядько в Харкові, відвідайте його, — просить інший. — Він мені обіцяв щось надіслати, так вже будьте ласкаві.

Кожен називає те чи інше місто і свого родича або приятеля, до якого просить зайти. За умовами гри міста називаються загальновідомі, і початкові літери в їхніх назвах повинні бути різні.

Ведучий — людина на рідкість чуйна і, вислухавши прохання гравців, обіцяє все виконати. Попрощавшись, він вирушає в свою далеку подорож, тобто виходить з кімнати.

«Подорож» ведучого триває не більше 5 хвилин. Цього цілком достатньо, щоб придумати, кому що привезти. Вибираючи подарунки, ведучий керується таким правилом, потрібно, щоб назва подарунка починалося з тієї ж букви, що і назва міста, звідки він привезений, а передати подарунок потрібно тому, хто це місто назвав. Так, наприклад, назвавшому місто Київ можна привезти кішку або картоплину і т.п., а племіннику від його дядечків із Харкова — хліб, скажімо, або ховрашка. Чим смішніший подарунок, тим з більшим задоволенням буде прийнятий він гравцями.

Головна турбота ведучого, таким чином, полягає в тому, щоб твердо запам’ятати, хто з гравців яке місто назвав, а подарунок йому придумати — це справа нескладна.

«Подорож» закінчено. Всі вітають ведучого з  поверненням. Починається роздача подарунків.

— Був у вашого дідуся, — звертається ведучий до кого-небудь з гравців. — Він прислав вам ошийник.

Якщо той, кому призначається цей подарунок, називав Олешки чи Ольшанськ, то, отже, помилки немає і подарунок вручений правильно. Залишається тільки подякувати люб’язному мандрівникові. Якщо ж ведучий помиляється, то гравець не прийме у нього подарунок. Коли грає більше 5 осіб, то одна помилка в розрахунок не береться. Але за дві помилки ведучого штрафують: він знову збирає доручення і вдруге відправляється в свою «далеку подорож».

Гра «Гудзик».

Грають дві людини. Перед ними лежать два однакових набори гудзиків, в кожному з яких жоден ґудзик не повторюється. У кожного гравця є ігрове поле — це квадрат, розділений на клітини. Початківець гру виставляє на своєму полі 3 гудзики, другий гравець повинен подивитися і запам’ятати, де який ґудзик лежить. Після цього перший гравець закриває аркушем паперу своє ігрове поле, а другий повинен на своєму полі повторити те ж розташування гудзиків.

Чим більше в грі використовується клітин і гудзиків, тим гра стає складнішою. Цю ж гру можна використовувати в роботі на розвиток пам’яті, просторове сприйняття і мислення.