Готуємося до нової життєвої ролі- «школяр»

Якими діти народжуються

ні від кого не залежить,

але в наших силах зробити їх

хорошими через правильне виховання.

Плутарх

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини. Саме вона повинна виконувати головне завдання — забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального і фізичного розвитку молодого покоління.

За законами нашої держави, батьки зобов’язані утримувати своїх дітей до їх повноліття. Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність про фізичне і психічне здоров’я дітей, створення відповідних умов для розвитку їх природних здібностей.

Саме з сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, формування його як особистості, усвідомлення себе і адекватне сприйняття навколишнього світу; шлях дитини в шкільне життя, його психологічна і соціальна готовність до виконання нових функцій і ролей.

Соціально-економічні, політичні складнощі, які переживає наша держава, проблеми розвитку суспільства гостро вплинули і на систему освіти України.

У зв’язку з цими процесами в суспільстві та історичними традиціями, суспільство покладає великі надії саме на школу у вихованні дітей. Але практика показує, що школа без тісного зв’язку з батьками та найближчим оточенням дитини, суспільством не створює попереджувальних бар’єрів від асоціальної поведінки. Зростає кількість так званих «складних» дітей, кількість правопорушень, вчинених неповнолітніми. Тому метою сучасної освіти і виховання є формування соціально адаптованої адекватної, гуманної, всебічно розвиненої, творчої особистості, здатної усвідомлено мотивовано сприймати соціум і процеси, що відбуваються в ньому, вміє відстоювати свою точку зору, при цьому сприймає і поважає чужу, яка проявляє готовність до індивідуалізації та інтеграції в соціальному оточенні.

І ось така готовність до життя в соціумі починається з малого — готовності дитини до сприйняття і виконання нових соціальних ролей і функцій, новій обстановці — шкільного періоду життя.

Шановні батьки! — Ваша дитина піде в перший клас. Це хвилююча і відповідальна подія, переломний момент у вашому житті і житті дитини. Всі прекрасно розуміють, що до цього потрібно серйозно підготуватися. І багато хто починає вчити дітей читати, писати, рахувати. Але, не знаючи сучасних шкільних вимог, батьки ризикують навчити дитину так, що вчитель буде змушений не вчити його, а переучувати, а це набагато складніше виконати- ліквідувати результати неправильної підготовки дитини до школи.

Про підготовку до школи написано чимало книг і статей. Кажуть психологи, кажуть учителі, кажуть батьки, причому думки їх не завжди збігаються. У магазинах очі розбігаються від кількості книг, посібників, в назвах яких великими літерами виділені всі ті ж слова: «підготовка до школи». Але не завжди у Вас знаходиться вільний час, щоб познайомитися з усіма цими матеріалами, знайти відповіді на Ваші запитання.

Ось тому ми тут спробуємо трохи пояснити специфіку цього питання і відкрити завісу таємного, невідомого і лякає вас події.

Підготовку до школи можна умовно розділити на кілька категорій:

Психологічна готовність прийняття ролі учня.
Розвиток мови і навчання читання.
Підготовка руки до письма.
Розвиток мислення і математичних здібностей.
Зміцнення здоров’я.
Психологічна готовність прийняття ролі учня.

І у нас, дорослих, краще виходить улюблена робота, чи не так? Ознакою «шкільної зрілості» психологи вважають «особистісну готовність», інакше кажучи, позитивне ставлення малюка до школи. Страх перед школою, небажання ставати учнем або повна байдужість до майбутньої зміни в житті часто стає, в подальшому, причиною небажання вчитися.

Мотивації може не бути в силу віку або обставин життя. Дитині може заважати, наприклад, негативний навчальний досвід старших дітей в сім’ї або власний, дитсадковий досвід.

Які ще вимоги висувають до дитини нові умови шкільного життя?

Готовність діяти за зразком згідно з правилами — контрольованість поведінки. Це означає, дитина зможе вирішити приклад, аналогічний попередньому, відступити потрібну кількість клітинок в зошиті і т.п.
Прийняття ролі учня і готовність виконувати вимоги вчителя, визнання вчителя значущим дорослим.
Уміння розділяти реальність і фантазії. Дошкільникам властиво вірити в казки, а дитина, готова до школи, вже розуміє, як влаштований світ, що буває насправді, а що ні.
Інтелектуалізація афекту — здатність дитини думати про наслідки своїх вчинків, передбачати результати своєї діяльності.
Самооцінка повинна бути адекватна або трохи завищена.
У нашому звичайному домашньому житті існує багато моментів, які з повним правом можна вважати підготовкою до школи і які природно вписуються в життя будь-якої сім’ї.

Розповідайте про школу, не прикрашаючи і не лякаючи. Згадайте свої шкільні свята, подарунки, сюрпризи, перші оцінки. Розповідайте, як приємно відчувати себе школярем.

Поговоріть про можливі взаємини з однолітками і вчителями, тільки не залякуючи і не малюючи райдужні картини. Поговоріть про ввічливі слова, про культуру поведінки та спілкування.

Кажучи узагальнено, до навчання в школі готова та дитина, для якої шкільні навантаження не будуть надто напруженими ні в психологічному, ні в розумовому плані і не погіршать її здоров’я.

Чи можна бути впевненим, що дитина, яка, читає, знає назви всіх континентів Землі, марки машин та імена всіх героїв популярних мультфільмів,є соціально адаптованою та, що,  в неї сформована емоційно-вольова сфера і вона буде успішною в школі? Зовсім ні.

Успіхи в навчанні, набагато більше, залежать від бажання і вміння вчитися, вміння бачити зв’язки явищ, закономірності, від бажання самому розібратися і зрозуміти, що, як і чому, а не від раннього вміння читати і запасу розрізнених енциклопедичних відомостей.

Дитина повинна розуміти і приймати роль учня, підкорятися загальним шкільним вимогам і вимогам вчителя.

Мама майбутнього першокласника, збираючись записувати сина в школу, прочитала тест, в якому написано: якщо дитина відповідає «ні» на питання «Чи хочеш ти йти до школи?», то до школи він точно не готовий. Чому так? Які ще є ознаки так званої психологічної готовності-неготовності до школи?

Якщо дитина відповідає «ні», це означає, у нього,поки що, відсутня навчальна мотивація, бажання вчитися, отримувати знання. А це — найголовніша складова психологічної готовності до школи. Досвід показує, що діти, які йдуть до школи без усвідомленого бажання, гірше справляються з навчанням. Розумні, але невмотивовані учні, часто, потрапляють в розряд відстаючих.

 

Що ж робити, як же мотивувати та налаштовувати дитину на нову роль — роль дорослої дитини, учня, соціально-адаптованої особистості, готової до навчання та  наполегливої роботи, нових стилів спікування та поведінки?

Співпрацюйте з дитиною, не відмовляйтеся від її допомоги у дорослих справах: від ремонту крану до ліплення пельменів. Будьте готові і самі допомогти, якщо знадобиться.

Грайте в ігри, де є чіткі правила. Шести-семирічна дитина в принципі здатна шанобливо ставитися до запропонованих вимог і стримувати мимовільні дії. Якщо малюк не справляється з власними почуттями настільки, щоб виконати до кінця будь-яку доручену (часто не найцікавішу) роботу, в школі виникнуть проблеми з поведінкою і, як наслідок, з успішністю.

Особливу увагу приділяйте бажанням дитини пізнавати нове, вмінню спілкуватися і знаходити спільну мову з дітьми і дорослими, здатності долати труднощі, доводити розпочату справу до кінця.

Ваше головне завдання, шановні батьки, під час підготовки до школи поставити себе на місце дитини і зрозуміти, що відбувається у неї в душі в цей момент. Напевно, всім Вам знайоме відчуття очікування чогось нового, важливого, значних поворотних змін в житті. Порушення сну, тривога, смуток, нетерпіння, радість … Список почуттів можна продовжувати до нескінченності. І всі вони киплять усередині майбутнього першокласника, вириваються назовні то нестримним сміхом, то безпідставними, на наш погляд, сльозами.

Завдання батьків в цей момент — як можна більше знаходиться поруч з малям, з розумінням поставитися до його переживань і найкращим чином підготувати до майбутніх змін.

Основна психологічна проблема, яку переживають діти в перший рік шкільного життя, — розставання з іграми. Ще вчора він возився з конструктором, грав «в магазин» або ганяв м’яч під схвальні вигуки дорослих, всіляко заохочуючими «ці розвиваючі ігри», як раптом, сьогодні, ті ж дорослі незадоволено супляться тому, що він витрачає дорогоцінний час на безглузді забави. Першокласнику гра необхідна нітрохи не менше, ніж дошкільнику. Не намагайтеся вселити маляті, що навчання — справа серйозна, що до неї треба ставитися відповідально. Краще навчіть дитину грати в нову, цікаву гру — вчення. Практично всі діти, приходять в школу з бажанням стати учнями, але як це робиться, вони не знають. Вони не вміють вчитися, але хочуть добре «грати» в учня. Грайте з дитиною в «школу», нехай улюблені іграшки стануть учнями. Спочатку дорослий читає дитині і іграшкам-учням казку, а потім дитина перевіряє у іграшок домашнє завдання — іграшки голосом мами або тата переказують казку з помилками, а малюк виправляє допущені помилки. У грі познайомте малюка зі шкільними правилами — не вставати з місця без дозволу, не викрикувати відповідь, завходити і виходити з класу за дзвінком. Нехай дитина сама розповість про ці правила учням-іграшкам і стежить, щоб вони їх виконували.

Важким випробуванням для першокласника стають перші позначки, нехай, навіть, замість балів учитель малює квіточки, зірочки, сонечка і прапорці. До вступу до школи роботу малюка ніхто і ніколи не оцінював. За будь-який малюнок, прочитаний віршик або допомогу по дому його хвалили, захоплювалися умінням і кмітливістю. Дитина просто виявляється неготовою до того, що далеко не все у неї виходить на «відмінно», а вчитель оцінює не тільки факт виконання завдання, але ще й якість роботи. Щоб оцінки не стали причиною сильного стресу, привчіть малюка до думки, що його дії можна оцінювати.

Так, відомий російський педагог Г. А. Цукерман пропонує батькам незадовго до школи ввести в життя дитини «Чарівні лінійочки» — вертикальні смужки на аркушах паперу. Нехай дитина ставить хрестик на вершині смужки, якщо, на її думку, вона впоралася із завданням добре, якщо робота вийшла не зовсім вдало, її можна виконати і трохи краще — хрестик посередині, а вже, якщо доручення залишилося невиконаним або зроблено неправильно, то хрестик повинен стояти внизу. Після того як малюк сам оцінить свої дії, обговоріть разом, чому він так вважає. Висловіть свою думку, порадьте, як краще виконати завдання в наступний раз. Використовуйте лінійочки для оцінки найрізноманітніших дій дитини — як вона почистила зуби, як розмовлялав з бабусею, як допомогла мамі прибрати зі столу або полити квіти в саду, але ніколи не оцінюйте вміння дошкільника читати, писати і рахувати. Цими навичками йому ще тільки належить оволодіти.