Година спілкування «Урок доброти і милосердя»

Година спілкування «Урок доброти і милосердя»

Мета: ознайомити дітей з поняттями «добра» та «милосердя», вчити дітей дружніх стосунків; розвивати вміння порівнювати, аналізувати; виховувати людяність, щирість і любов до оточуючого середовища.

Обладнання: написи на дошці, скатертина, ваза з квітами, кульки, конверти з завданнями, таблиці зі словами, «чарівні сердечки», «скарбничка добрих справ», тлумачний словник, доріжка.

План заняття:

І. Вступне слово.

ІІ. Що таке «добро» і «милосердя»:

1)Як ми уявляємо «добро» (за допомогою малюнка, музики…);

2)Добро – це мама (ніжність, ласка, готовність прийти на допомогу…);

3)Добро – це «бути людиною»;

4)Добро – це вміння розділити радість з іншим.

Фізкультхвилинка

5)Робота в парах (продовжити речення);

6)Що таке «милосердя»;

7)Добро – дієве (стежинка правди);

8)Поштовий сюрприз (скласти прислів’я);

9)Домашнє завдання (виступ учнів).

ІІІ. Підсумок заняття (риси характеру доброї людини на промінні сонця);

— побажання дітям;

— «коло дружби».

Хід заняття:

— Діти, давайте привітаємо гостей.

(Всім присутнім здоров’я зичим і добра).

— А тепер нам до роботи приступати пора.

— Сьогоднішнє наше заняття незвичайне. Це «Урок доброти і милосердя». Сьогодні ми спробуємо розкрити таємницю природи добра і милосердя. Спробуємо дізнатися, чому так важко прожити на світі без добра.

— Тож, приступимо до роботи. У вас на партах лежать аркуші паперу з написаними словами. Прочитайте слова.

Любити Кров

Сподіватися Злагода

Шана Добрий

Ненависть Тривога

Байдужість Ніжність

Біль Сумний

Повага Хвороба

Справедливість Війна

— Скажіть, які з цих слів символізують добро?

— А які є протилежними до добра?

— Прочитайте слова, які символізують зло.

— Інтуїтивно ви правильно визначили значення слів. Ми зробили перший крок по визначенню поняття добра. А як ви уявляєте добро? Чи можна до нього до нього доторкнутися? Чи можна його спробувати на смак? Понюхати?

— Отже, добро – поняття не матеріальне, а абстрактне. Поняття «добра» стоїть поряд з категорією поняття «души», «духа».

— А з чим у вас асоціюється поняття «добра»? З якими предметами чи вчинками?

— Яке було вам задано домашнє завдання? (Намалювати добро).

— До дошки піде …, намалює «добро». А з рештою учнів ми спробуємо з’ясувати, чому саме так вони зобразили «добро» на своїх малюнках.

— А як за допомогою музики можна виразити «добро»? (Вихователь демонструє і діти).

— Яка це музика весела чи сумна?

— Отже, зробимо висновок: добро – це поняття не матеріальне, а абстрактне, бо добро ми не можемо спробувати на смак, понюхати, доторкнутися, але ми можемо його відчути: це ніжне, ласкаве, чуйне ставлення, це готовність прийти на допомогу, це любов оточуючого світу. Добро – це вміння радіти, співчувати, любити.

— А що про це нам скаже тлумачний словник В. Г. Бусел?

«Добро – це усе позитивне в житті людей, що відповідає їхнім інтересам, бажанням, мріям, благо.

Це може бути добра, корисна справа, дія, вчинок».

-Діти, а хто вам часто приходить увісні? До кого так рветься ваше серденько? В кого найніжніші очі, найласкавіші руки? Хто дав вам життя?

-Так, це мама. Послухайте оповідання про маму.

***

Маленька дівчинка приїхала з мамою у велике місто. Пішли вони на базар. Мама вела доньку за руку. Дівчинка побачила щось цікаве. На радощах заплескала в долоні. І загубилася в юрбі. Загубилася і заплакала:

— Мамо!.. Де моя мама?

Люди оточили дівчинку і питають:

— Як тебе звуть, дівчинко?

— Таня.

— А маму як звуть? Скажи, ми зараз її знайдемо.

— Маму звуть … мама … матуся.

Люди усміхнулися. І знову питають:

— Ну, скажи, які в твоєї мами очі: карі, сині, блакитні, сірі?

— Очі в неї … найдобріші…

— А коси? Які в мами коси – чорні, русі?

— Коси… найкрасивіші…

Знов усміхнулися люди. Питають:

— Ну, скажи, які в неї руки? Може якась родимка у неї на руках є, згадай.

— Руки в неї … найласкавіші.

Пішли люди і оголосили по радіо:

— Загубилася дівчинка. У її мами найдобріші очі, найкрасивіші коси, найласкавіші руки.

— Як ви думаєте, знайшлася мама? Чому ви так думаєте?

— На жаль. Ваших мам немає поруч. Але, коли ви виростете, вивчитесь, здобудете професію, у вас буде житло, і коли у вас з’являться дітки, то ви ніколи їх не кинете. Вони будуть поряд з вами завжди. І віддячать вам за все добром. Кажуть, коли в дитинки болить пальчик, то в мами болить серце. Ви захворієте, а мама не спить цілу ніч. Необхідно робити тільки гарні вчинки, щоб у мами було якомога менше сивого волосся на голові.

— Діти, а хто ще вас любить, можливо, іноді сильніше й за маму? І в школу до декого з вас приїжджає?

— Це бабуся. Послухайте оповідання про бабусю.

***

Ніна живе у великій родині. В неї є мати, батько, два брати, дві сестри, бабуся. Ніна в родині найменша, їй восьмий рік. Бабуся найстарша: їй уже 82. Коли сім’я обідає, в бабусі тремтять руки. Несе вона ложку до рота, ложка тремтить і з неї капає на стіл.

Незабаром у Ніни День народження. Мама сказала, що на її іменини буде в них святковий обід. На обід Ніна запросить своїх подруг. Ось і гості прийшли. Мама накриває стіл святковою скатертиною. А Ніна думає: «Це ж і бабуся за стіл сяде. А в неї руки тремтять… Подруги сміятимуться. Розкажуть потім у школі: в Ніниної бабусі руки тремтять.»

Ніна тихенько й каже:

— Мамо, нехай бабуся з нами за стіл не сідає.

— Чого? – дивується мати.

— У неї руки тремтять. На стіл капає.

Мама зблідла. Не сказала ні слова, зняла білу скатертину і сховала її в шафу. Вона довго сиділа мовчки. А потім сказала: «Бабуся нездужає. Тому святкового обіду не буде. Вітаю тебе, Ніно, з Днем народження. Моє тобі побажання – бути людиною.»

— Що це означає «бути людиною»?

— Так, «бути людиною» — це поважати старість, дбайливо і терпимо ставитися до проявів старості, пам’ятаючи, що ніхто в цьому житті не вічний, кожен колись буде старим і немічним.

— А про кого з найрідніших людей ми забулися сьогодні поговорити?

— Про тата. Слухайте оповідання.

***

У синьоокої Катрусі сьогодні велика радість. Більше року хворів її тато. В лікарні лежав, три операції переніс. Мама і Катруся усе горювали. Не раз, бувало, Катруся вночі прокинеться й чує: мама тихо плаче. А сьогодні татко вже на роботі. Здоровий і бадьорий. Радісно сяють Катрусині очі. Як прийшла вона до школи, зустріла дітей і поділилася радістю:

— Наш тато одужав.

Петько й Грицько подивилися на Катрусю, знизали плечима й нічого не сказавши, побігли ганяти м’яч. Катруся підійшла до дівчаток.

— Наш тато одужав, — сказала вона й засяяла на радощах.

Одна з дівчаток, Ніна, здивовано спитала:

— Ну, то й що?

Катруся відчула. Як до горла підкотилася грудка і їй стало важко дихати. Вона відійшла до одинокої тополі на краю шкільного подвір’я і заплакала.

— Чого ти плачеш, Катрусю? – почула вона тихий, ласкавий голос.

Підводить голову – Костик, мовчазний хлопчик. Що сидить за останньою партою.

— Наш тато одужав, — каже, схлипуючи, Катруся.

— Ой, як здорово! – зрадів Костик. – Біля нашого дому в бору зацвіли гарні квіти. Зайдемо після уроків до нас, нарвемо і понесемо вашому татові.

Якби хто знав, як було радісно на душі у Катрусі.

— Отже, бути добрим – це не тільки здатність допомагати, поспівчувати. Бути добрим – це і здатність радіти чужим радощам, успіхам, перемогам, вміння сприймати чужу радість, як свою.

Фізкультхвилинка:

Ну ж бо, дітки, усміхніться,

І до сонця потягніться,

І земельці поклоніться,

Вліво, вправо поверніться,

І, як дзиґа покрутіться,

Раз присядьте, два присядьте,

А тепер за парти тихесенько сядьте.

— А зараз спробуйте кожен заглянути собі в душу. Чи завжди ми робимо те, про що говоримо? Чи завжди в нас добрі слова співпадають з ділом?

— Якщо ні, то запам’ятайте таку фразу: «Якомога менше красивих слів, і якомога більше красивих вчинків.» Добро – дієве.

— Ось послухайте розповідь про трьох хлопчиків і скажіть, хто з дітей був добрим.

***

Серед поля стоїть маленька хатинка. Її побудували, щоб у негоду люди могли сховатися і пересидіти в теплі.

Одного разу серед літнього дня захмарило й пішов дощ. А в лісі в цей час було троє хлопців. Вони сховалися в хатинці й дивилися, як з неба ллє, мов з відра.

Коли це бачать: до хатинки біжить ще один хлопчик. Незнайомий. Мабуть, з іншого села.

Одежа на ньому мокра, як хлющ. Він тремтів од холоду.

І ось перший із тих хлопців, що сиділи в сухому одязі, сказав:

— Як же ти змок на дощі. Мені жаль тебе… Другий теж промовив красиві й жалісливі слова:

— Як страшно опинитись в зливу серед поля. Я співчуваю тобі…

А третій не сказав ні слова. Він мовчки зняв із себе сорочку й дав її змоклому хлопчикові. Той скинув мокру сорочку й одягнув суху.

Гарні не красиві слова. Гарні – красиві діла.

Ви прослухали ще одне оповідання В. Сухомлинського.

— А зараз ми пройдемо по стежинці правди. І кожен, хто по ній пройде, розкаже, яку добру справу сьогодні зробив, і вкине в скарбничку добрих справ чарівне сердечко.

Робота в парах.

Продовжити речення:

«Мені добре, коли…»

«Бути милосердним – це…»

(Співчувати, жаліти, захищати, допомагати).

«Милосердя – щиросердність, співчуття, готовність робити добро всякому, любов на ділі, здатність відгукнутись на чужий біль. Людям милосердним притаманне співчуття по відношенню до інваліда, сироти, тяжко хворої людини, людини, що потрапила в біду.»

— Сюрприз! Пошта від лісового зайця. Я зустріла його на дорозі і він передав для вас листівки із завданнями. Необхідно завершити розпочаті прислів’я:

1) «З добрим дружись, а лихого й злого…»

2) «Злий плаче від заздрості, а … від радості.»

3) «Зло до … не доводить.»

4) «Не все …, що солодке.»

5) «Добро плодить добро, а зло…»

— Що таке прислів’я?

— Український народ сам придумував прислів’я, приказки, передаючи їх з вуст в уста. Адже, люди ще з давніх давен замислювались над тим, що таке добро і що таке зло.

— Звернемо увагу на дошку і прочитаємо, що говорить про добро народна мудрість та відомі особистості.

Оформлення дошки:

«Добро, як сонечко гріє». (Народна мудрість).

«Добро все переможе». (Народна мудрість).

«Краса врятує світ». (Ф. М. Достоєвський).

«З поганої трави не буде доброго сіна». (Народна мудрість).

«Від доброго не бігай, а поганого не роби».(Народна мудрість).

«Хай добрим буде розум ваш, а серце – мудрим буде». (С. Я. Маршак).

«Милосердя – оцінка совісті». (В. Сухомлинський).

— Яке домашнє завдання ви приготували?

Надія. Кажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям і коханим.

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь загоїть рану.

Максим. Добрим бути просто чи не просто?

Не залежить доброта від зросту,

І дитина робить добру справу,

Як не кине друга на поталу.

Вихователь. – Діти, вміти дружити – це добра справа? А чи вмієте ви дружити? Саме про дружбу і ваша пісня.

Лунає пісня «Друг» у виконанні дітей.

Сашко. Хлопчина вбіг із двору в хату

До тата голосно гука: «А я провідав у лікарні

Свого найкращого дружка.

Це ж правда, тато, я чутливий і маю серце золоте?

Замисливсь тато на хвилину

І так сказав йому на те:

«Коли тебе в тяжку хвилину

Людина виручить з біди –

Про те добро, аж поки віку, ти,

Синку, пам’ятай завжди.

Коли ж людині щиросердно ти зробиш

Сам добро колись, —

Про те забудь, аж поки віку,

Мовчи й нікому не хвались.»

Таня. О, будьте добрими, о, будьте добрі, люди!

На розтіш світу двері відчиніть.

На всі віки, на завше і повсюди

На цій землі святе добро творіть.

Квітує вишня, — не ламайте гілку!

Її красу весняну пощадіть.

Заплаче жінка, — пожалійте жінку,

І добрим словом біль її згасіть.

Ви будьте добрі, люди, щохвилинно,

Забувши гнів і кривду всіх образ.

Нехай цвіте погожа, ясна днина

І набирає сили від добра.

Нехай молитва щира в небо лине,

І зло іщезне назавжди.

Нехай добром людським зігріте серце

Убереже цю землю від біди!

ІІІ. Підсумок.

— Давайте підсумуємо, що ж ми сьогодні дізналися про добру людину. Яка вона? Про це нам розповість добре сонечко, звичайно, з вашою допомогою. Звернемось до нього і біля кожного промінчика напишемо риси характеру доброї людини:

— милосердна;

— допомагає дорослим і малим;

— любить і оберігає природу;

— щедра;

— чуйна;

— чесна, справедлива;

— співчутлива і т. д.

— Отже, діти, я б хотіла, щоб зерна добра, посіяні сьогодні, зійшли і проросли в ваших душах. Працюйте над собою, щоб стати добрими. Нехай девізом нашого життя стануть слова М. Лукова:

Зло нічого не дає, крім зла.

Вмійте прощати, як прощає мати.

За добро добром спішіть віддати,

Мудрість завше доброю була.

Витріть піт солоний із чола,

І працюйте, забувши про утому,

Бо людина ціниться по тому,

Що вона зробила, що змогла…

— А зараз, мої маленькі сонячні промінчики, підійдіть до мене ближче, станемо в коло дружби і заспіваємо пісню «Хай завжди буде сонце.»