Година спілкування Тема: «Мої чарівні зимові канікули»

Година спілкування

Тема: «Мої чарівні зимові канікули»

Мета : розвивати навички висловлення власної думки та ставлення до оточуючого світу, розвивати зв’язне мовлення учнів, формувати навички правильного усного висловлення, діалогічного мовлення; виховувати культуру поведінки в колективі, вдома та вміння спілкуватися, вихованість, повагу до думки інших. Поширювати знання учнів про українські традиції, зимові свята та традиції їх святкування. Виховувати інтерес до рідного краю, творчість, увагу, уяву, гордість за свій народ

Хід заняття

Бесіда

— Які зимові свята вам уже відомі? Як ви їх святкували? Що найбільше вам сподобалося у цих святах?

Слово вчителя

А чи знаєте Ви що …

Свято Андрея Первозванного відзначають 13 грудня кожного року. Церква вшановує апостола Андрія, учня та сподвижника Христа, передовсім, як проповідника християнства на землях прадавньої України. В Руських стародавніх літописах зустрічаються описи того, як під час останньої місійної подорожі апостол побував на берегах Чорного моря, пропливав Дніпром у Скіфію і навіть побував в місці, де пізніше постане величне місто Київ. В народному визнанні апостол Андрій здобув славу, як покровитель шлюбу та повелитель хижих звірів. За народними переказами на свій день святий збирає вовків у зграї, а господарі напередодні свята ввечері розпалюють » Андріївську ватру «, щоб відганяти хижих звірів від своєї господи. Свято Андрія — один день в році коли молодь бешкетує їм усі збитки прощаються. Жінки в навечір»я та вночі можуть чаклувати на шлюб та кохання…

День святого Миколая 19 грудня — радісне свято для дітей. Із стародавніх переказів цей чоловік, який народився ще в третьому столітті нашої ери в невеликій провінції стародавньої Римської імперії, в світі живих ще і по цей час. Єпископ Ніколаус із Малоазійської провінції Римської імперії Лікія ( тепер турецька провінція Мугла ) родився у заможній християнській родині, але надумав відмовитись від світського життя і присвятив себе служінню Богові. Одного разу мододий священник довідався, що його земляк, який раніше був багатим, а зараз став банкрутом з відчаю хоче віддати своїх трьох дочок в дім розпусти, щоб вони цим самим заробляли собі на життя. Отець Ніколаус вирішує зарадити сімейній трагедії і підкидає торбинку із золотом банкруту. Таким незвичним способом отримавши гроші він видає старшу дочку заміж з приданим. Та ж історія повторюється тричі і на третій раз він впізнає вночі свого спасителя отця Ніколауса. Крім допомоги хворим, бідним та знедоленим він рахувався покровителем мореплавства, так як за переказами він мав силу вгамувати на морі бурю. Рік від року в ніч на 19 грудня ходить святий Миколай по оселях і роздає дітям слухняним » подарунки, а неслухняним та бешкетникам різки » …

Новий рік — 31 грудня на 1 січня — всенародне свято. Святкування проходять у дуже широкому спектрі і на любий смак. Традиційним талісманом святка є Новорічна красуня ялинка, іграшки, гірлянди, бенгальські вогні та фейєрверки. Також не обходиться без подарунків та улюбленця дітвори Діда Мороза ( Санта Клауса чи іншого … ). В Новорічну ніч збуваються всі заповітні мрії та бажання, тому свято намагаються святкувати в родинному колі, з друзями та у доброзичливих компаніях. Новий рік у Карпатах проходить це неймовірні враження …

Святий вечір 6 січня — це початок Різдвяних свят Греко- Католицької церкви. Особливим є те, що цілий вечір є пісним. З настанням першої зірки на небі господарі накривають стіл, на якому повинно бути не менш, як 12-ть пісних страв. Головною стравою є кутя та узвар. На святий вечір на Прикарпатті збирається вся рідня, згадуються всі члени родини та незабувають і померлих, залишаючи на ніч страви , щоб і вони могли «спробувати». В цей вечір в Карпатах ходять колядники, ангели та царі переодягнуті у традиційні костюми, вертеп…

Різдво Христове 07 січня — дуже велике свято. В церквах правляться святкові богослужіння, родина до родини йдуть в гості з колядою та вінчуванням. Характерним є те, що в ці дні люди ходять один до одного в гості без запрошення, а діти- колядники, колядуючи ще заробляють гроші та подарунки …

 

Вправа «Впізнай»

Впізнай і назви те свято, про яке подивитесь малюнок і яке я буду описувати.

Слово вчителя

Традиції святкування зимових свят розповідь вчителя з елементами бесіди

31 грудня, останній день року, відмічався слов’янами як Щедрець.  В цей день добре було б провідати своїх рідних. Щедрець  славився  щедро накритим святковим  столом. Перед святкуванням  було притаманно повеселити народ пісеньками – «щедрівками». Колядники підходили до дому або к натовпу людей і співали: «Щедрий вечір! Добрий вечір!»

З 1 по 6 січня слов’янами  відмічались Велесові Дні або Ворожні Вечера. Це була друга частина 12-денних колядок, і вона була присвячена домашнім тваринам – тому і пов’язана  з іменем Велеса, покровителя скота і пастухів. За традицією  в цей час ряжені відправлялись ходити по хатам і колядувати.  Колядувати люблять і діти, і дорослі. Дуже добре, якщо збереться для цього дружна компанія. Традиційно колядники рядились в костюми звірів – ведмедя, бика, кози, у вивернуті хутром назовні  тулупи і маски – щоб нечиста сила їх не впізнала.

Колядникам дякують, пригощають, дають із собою різні сільські ласощі – ковбаси, масла, м’ясо, часом небагато грошей.

Дві тисячі років тому перед новонародженою Дитиною з німим здивуванням схилилися юна Марія, сивоволосий Йосип і бідні пастухи. Вони побачили в Ньому світло Любові, схованої раніш від людей. Світло Любові опромінив початок нової ери.

Свято Різдва — найкрасивіше зимове свято. Православною Церквою воно відзначається 7 січня за новим стилем. Це свято приходить до людей морозної ночі в годину опівнічної храмової служби в сяйві свічок, у світлі зірок і гучному співі хору. Звуки дитячих голосів, що славословлять Бога, як ангельський глас, наповнюють торжеством Всесвіт. Небо і земля славлять Різдво Христове. На землі, хоча б ненадовго, запановує мир, а серця сповнюються доброю волею.

Символом вічного світу, щастя і радості, що прийшли разом із Христом, є вічнозелена прикрашена ялинка. Верх її увінчаний прекрасною зіркою — у пам’ять про Віфлеємську зірку, що вказала волхвам шлях до Христа. Гілки прикрашені різнобарвними кулями, золотою мішурою, фігурками співаючих ангелів, пастухів з маленькими баранчиками, розсічені свічами та ліхтариками, начебто нагадуючи про вогні багаття й ліхтарів, що світили для Віфлеємських пастирів у святу ніч. І через дві тисячі років різдвяні вогні світять майже в кожнім будинку.

Серед зелених голок тихо передзвонюються, закликаючи свято, срібні дзвіночки, що подібні до тих, які палестинські пастухи стад надягали своїм вівцям. Щоб помножити радість свята, близькі люди кладуть під ялинку подарунки один одному, а для дітей вішають на гілки всілякі солодощі.

У старовину на Русі до Різдва підлогу в сільських хатах покривали свіжим сіном, а стіл — соломою, на яку потім стелили скатертину і ставили частування. Усе це нагадувало, що Спаситель народився не в царських чертогах, а в овечому хліву, і був покладений у ясла на солому.

Починаючи з вечора, усюди ходили христослави з «віфлеємською зіркою». На палці закріплювалася велика зірка з золоченого паперу, прикрашалася ліхтариком, паперовими гірляндами, іноді іконою Різдва, Спасителя чи Божої Матері, потім з цією зіркою співаючі різдвяні гімни обходили навколишні будинки. Такі відвідування називалися колядками, найчастіше для цього збиралися дітлахи, але нерідко брала участь і молодь.

Древнім різдвяним звичаєм було і ходіння з вертепом. По-слов’янськи вертеп представляв із себе невеликий короб, що зображує печеру, де, за переказом, народився Христос. Цей короб був мініатюрним ляльковим театром, у якому народні умільці грали цілі вистави на тему Різдва. У XIX столітті в багатьох міських будинках увійшло в моду робити для дітей маленький домашній вертеп. Його ставили під ялинку. Ляльок мистецьки виготовляли з паперу, вати, воску, наряджали в парчеві і шовкові каптани. Тут були і східні волхви, і ангели, що славословлять, але центром композиції неминуче були Марія з Йосипом, які схилилися над яслами з Божественною Дитиною. У західних і південних областях України і Росії такий вертеп нерідко встановлювали в церкві. Останнім часом традиція спорудження вертепу під ялинкою стала відроджуватися, ляльки для нього можна придбати навіть у магазині. Колядувати ходили і ряженні — вони в ролях розігрували різдвяне оповідання, а крім того, інші християнські сюжети, що користуються незмінним успіхом у народі.

Переходячи від хати до хати зі звісткою віфлеємських пастирів, люди прославляли пришестя у світ Спасителя, який показав єдиний шлях до справжнього щастя — через любов до своїх ближніх, отверз двері милосердя і співчуття. І свято Різдва відзначається християнами насамперед справами добродійності.

У цей день щедро роздавали милостиню. У кожнім будинку христославів чекали частування чи гроші. Не прийняти христославів вважалося великим гріхом. Люди заможні вважали своїм обов’язком надіслати милостиню жебракам, хворим, удовам і сиротам. Не забували навіть про тварин, адже, відповідно до переказу, у холодну ніч віл і осел зігрівали Богонемовля своїм подихом. У селах для птахів, що страждають від голоду і холоду, виставляли житній сніп. Для дітей улаштовувалися і зараз улаштовуються різдвяні ялинки, вистави, свята з роздачею подарунків.

З Різдва до Водохреща (19 січня) продовжувалися веселі зимові святки — святі дні. Вони наповнялися всілякими розвагами. У містах улаштовувалися бали і маскаради, відвідувалися театри. Кульмінацією святок була зустріч Нового року (1 січня за ст. стилем, 14 січня — за новим).

До різдвяних морозів робили забій домашньої худоби, птаха. На святковий стіл подавали холодець, копчене сало, баранячий бік з кашею, домашню ковбасу, печену гуску з яблуками, качку з капустою, а вершиною усього було молочне порося. У кожнім будинку пекли пироги і дрібну випічку — колядки — спеціально для того, щоб роздавати тим, хто колядує.

Різдвяний і новорічний стіл зараз прийнято прикрашати свічами в гарних свічниках. При зустрічі Нового року електричне світло за п’ять хвилин до дванадцяти гаситься, і найбільш урочисті хвилини проходять при свічах. Для прикраси столу використовують також новорічні букети з гірками ялини і сосни в поєднанні з ялинковими прикрасами, великими яскравими скляними кулями.

Гра «Коляда»

Завдання : під лічилочку «Коляда, Коляда, що ти нам принесла?» на кому зупинилися, той розповідає про святкування ним зимових свят та як пройшли його канікули, де був, що бачив.

Підсумок заняття

  • Які свята і що про них запам’ятали?
  • Коли ходять колядувати?
  • Що таке Різдво, про що воно свідчить?
  • Яке найулюбленіше ваше зимове свято?

Малюнок «Дитячі зимові розваги»