Філософія батьківства

1. Не робіть роботу за дітей.

Дитина розлила воду на підлогу — не поспішайте витирати калюжу, краще нагадайте, де взяти паперовий рушник або ганчірку. Школяр отримав незвичайне домашнє завдання — поговоріть про те, як, на його думку, його потрібно виконати.

Щоб дитина навчилася приймати рішення і робити висновки, батькам необхідно виробити звичку ставити їй навідні запитання, а не давати вказівки і готові алгоритми.

2. Заохочуйте самостійну гру.
Надавайте дітей самим собі, залишаючись спостерігачем. Це спонукає їх вигадувати ігри з трьох паличок, уявні світи, нестандартне дозвілля. Дозвольте дітям нудьгувати і не прагніть на кожне «мені нудно» запропонувати список розваг.

Іноді варто сказати: «Ну, так понудьгуй трішки», як через п’ять хвилин вони самі знаходять собі заняття. Перша незалежність дитини — це незалежність в грі.

3. Дозволяйте допускати помилки.
Ось дитина збирає свою першу схему конструктора. З висоти років ви впевнені, що вона неодмінно помилиться, пропустить важливу деталь. Все ж-таки зупиніть свій порив втрутитися і зібрати модель за всіма правилами.

Тільки помиляючись, діти вчаться шукати вихід зі складних ситуацій і виправляти промахи. Вступайте, коли допомога буде потрібна і вас про неї попросять. В інших випадках пишайтеся словами «я — сам».

4. Хваліть за проявлену ініціативу.
Діти самостійно помили посуд, зголосилися накрити на стіл, вперше дотяглися до турніка, скотилися з гірки, на яку кілька років боялися залазити, пришили гудзик до сорочки — порадійте разом з ними.

Не вказуйте на те, що залишився в кутах пил і гудзик пришитий криво , а неодмінно похваліть за бажання зробити щось самостійно. Дитина яка, хоча б раз отримала похвалу і відчула свою відповідальність від того, що принесла користь, неодмінно захоче спробувати це відчуття ще раз.

5. Не втручайтеся на кожному кроці.
Дитячі конфлікти варто тримати в полі зору, але попередньо дати учасникам можливість вирішити їх самим. Відчуйте момент, коли необхідно вступити і розвести  дітей, які сваряться, в різні боки.

Але якщо це словесна перепалка або невміння поділити іграшки, дозвольте дітям впоратися з ситуацією самостійно, інакше хтось із них завжди буде сподіватися на допомогу дорослих і маніпулювати цим.

Зараз вони вчаться вирішувати суперечки з однолітками в простій грі, в дорослому житті цей досвід дозволить їм знаходити вихід з конфліктних ситуацій з колегами, начальством, членами сім’ї.

6. Сприймайте дітей всерйоз.
Ставтеся до їх суджень уважно, щоб в майбутньому вони не соромилися приходити за допомогою і знали, що їхні проблеми не применшуватимуть. Діти довіряють дорослим, якщо ті ставляться до них з повагою, слухають і розмовляють на рівних, не переходячи на дитячу мову,  не дратуючись та не висміюючи.

Підтримуйте в домі середовище, зручне та комфортне для самостійних дій:
низькі шафки, з яких дитина самостійно зуміє діставати одяг; висячі на рівні очей гачки для верхнього одягу; зубна щітка і мило на доступній висоті; можливість самостійно взяти яблуко зі столу, або легко помити його, приставивши до мийки спеціальні сходинки.

Бажано організувати побут так, щоб дітям не доводилося раз повз раз просити дорослих допомогти з елементарними речами.

7. Дозвольте дитині вирішувати.
Коли дитинство залишиться позаду, давайте дітям більше можливостей для вибору. Нехай їх тіло підказує, чи надягати  кофту на вулицю, чи досить короткого рукава, нехай діти вирішують самостійно, що взяти сьогодні на прогулянку: велосипед чи м’яч, кого запрошувати на день народження.

Може трапитися так, що їм не сподобається результат прийнятого рішення, тим не менш, це важливий момент, коли дитина вчиться оцінювати наслідки свого вибору.

8. Вводьте в курс дорослих справ.
Корисним речам можна навчити в повсякденних ситуаціях: як викладати продукти на стрічку в супермаркеті, оплачувати проїзд в громадському транспорті, куди викидати сміття.

Ідіть назустріч, коли діти захочуть порізати свій перший салат або перемішати міксером крем для торта. Тримайте їх у курсі господарських справ: нехай посвітить ліхтариком, коли ви знімаєте показники квартирних лічильників, сходить з вами в банк сплатити рахунки або на пошту відправити посилку.

9. Закріплюйте домашні обов’язки.
Кожна сім’я сама вирішує, що це буде: заправляти ліжко, мити підлогу в своїй кімнаті, чистити акваріум — у дитини повинна бути своя зона відповідальності і бажано, щоб дорослі не торкалися цих справ.

10. Надихати пробувати нові речі.
Нестандартна ситуація, наприклад, похід на тиждень в місця, далекі від техніки і цивілізації, потребує від дітей нових зусиль.

Перебуваючи поруч, ви поспостерігаєте за тим, як, вийшовши із зони комфорту, діти приймають рішення, намагаються виконувати щось без підтримки дорослого і здобувати корисні навички: приготування їжі, облаштування побуту, вміння працювати в команді і приносити користь.

11. На шляху до того, щоб допомогти дітям стати незалежними може стояти батьківська зайнятість і поспіх.
Простіше одягнути дитину самому, ніж чекати 10 хвилин, простіше заправити ліжко за неї, тому що це буде охайно і так, як вам подобається, і, звичайно, ви набагато швидше, в порівнянні з дітьми, зробите бутерброд.

Однак це той випадок, коли поспіх грає поганий жарт: дитині не дають зрозуміти, що є речі, які вона здатна робити самостійно і робити їх відмінно.

Чи не в тому й полягає завдання батьків: бути поруч і вміти підказати в разі необхідності, приходити на допомогу протягом декількох секунд, але не лізти з вказівками, що і як потрібно робити?

Хвилювання за дітей — як вони впораються, чи будуть в безпеці — з розряду вічних батьківських турбот. Але іноді все, що залишається — зробити глибокий вдих, відпустити дітей в самостійне життя і вірити в краще. І пишатися щосили, спостерігаючи за їх вільним польотом.