Цікавинки про педагогічне спілкування

ПЕДАГОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ – система органічної соціальнопсихологічної взаємодії між учителем та учнем, спрямована на створення оптимальних соціальнопсихологічних умов для спільної діяльності

СТИЛЬ педагогічного спілкування – це усталена система способів та прийомів, які використовує вчитель під час взаємодії з учнями, їх батьками, колегами по роботі

ФУНКЦІЇ педагогічного спілкування • пізнання особистості • обмін інформацією • організація діяльності • обмін соціальними ролями • співпереживання • самоствердження

ЕТАПИ педагогічного спілкування

  • прогностичний (моделювання)
  • початкова взаємодія
  • управління спілкуванням у розвиваючому педагогічному колективі
  • аналіз здійсненого спілкування
  • моделювання спілкування на майбутню діяльність

 

Комунікативні позиції вчителя позиція «над» У ній активним суб’єктом спілкування виступає вчитель, який проявляє ініціативу, керує, контролює, планує ситуацію, реалізуючи свої цілі

позиція «на рівних» Відбувається спілкування двох рівних партнерів, при якому вони обидва виявляють ініціативу і активність, намагаються враховувати цілі та інтереси один одного, вступають у відносини взаємозалежності

позиція «під» Учитель займає підлегле становище по відношенню до партнера зі спілкування

СТИЛІ педагогічного керівництва

Автократичний — одноосібне управління колективом — послідовне пред’явлення вимог — жорсткий контроль за виконанням

 Авторитарний — можливість брати участь в обговоренні питань — рішення приймає вчитель відповідно до своїх установок

Демократичний — прагнення зрозуміти, переконати, а не наказувати — діалогічне спілкування — увага до думки учнів

Ігноруючий — формальне виконання своїх обов’язків — прагнення менше втручатися в навчальну діяльність учнів

Конформний — усунення від керівництва групою учнів — йде за бажаннями учнів

Алогічний — здійснення будь-якого стилю керівництва — дезорганізація і ситуативність системи взаємин «вчитель – учень» — поява конфліктних ситуацій

Спілкування-дистанція

  • непогана дисципліна та успішність; • утвердження авторитету вчителя
  • знижує загальний творчий рівень спільної роботи педагога й учнів; • формальні взаємини; • відсутність взаєморозуміння в процесі спільної діяльності

 Спілкування-залякування

  • авторитетність в організації діяльності; • дисциплінованість; • непогана успішність
  • негативне ставлення до учнів; • невміння організувати продуктивне спілкування; • ситуативне керування поведінкою учнів; • гальмування творчості

Спілкування-загравання

  • позитивне ставлення до дітей з лібералізмом; • завоювання авторитету; • бажання сподобатися класові • нерозуміння вчителем завдань, які стоять перед ним; • дешевий авторитет у дітей; • неволодіння навичками спілкування; • страх спілкування з класом і, одночасно, бажання налагодити контакт з учнями.

Спілкування на основі високих професійних настанов педагога, його ставлення до педагогічної діяльності в цілому

Передбачає захопленість спільною справою. Педагог виконує роль наставника, старшого товариша, учасника спільної навчальної діяльності. Однак при цьому слід уникати панібратства. Особливо це стосується молодих педагогів, які не бажають потрапити в конфліктні ситуації.

Про таких кажуть: «За ним діти буквально по п’ятах ходять»

Спілкування на основі дружнього ставлення

Передбачає захопленість спільною справою. Педагог виконує роль наставника, старшого товариша, учасника спільної навчальної діяльності. Однак при цьому слід уникати панібратства. Особливо це стосується молодих педагогів, які не бажають потрапити в конфліктні ситуації.

Типологія професійних позицій вчителя (за М. Таленом)

«Сократ»

Вчитель з репутацією шанувальника суперечок і дискусій, які він навмисно провокує на заняттях. Йому властиві індивідуалізм, не систематичність у навчальному процесі через постійну конфронтацію: учні посилюють захист власних позицій, вчатьсяїх відстоювати. «Керівник групової дискусії» Головним у навчально-виховному процесі вважає досягнення згоди й співробітництва між учнями, беручи на себе роль посередника, для якого пошук демократичного консенсусу важливіший за результат дискусії.

«Майстер»

Вчитель виступає як взірець для наслідування, який необхідно безумовно копіювати, і передусім не стільки у навчальному процесі, скільки у відношенні до життя.

«Генерал»

Уникає всякої двозначності, підкреслено вимогливий, жорстко домагається слухняності, оскільки вважає, що завжди і у всьому правий, а учень, як армійський новобранець, повинен беззаперечно підкорятися наказам, що віддаються (за даними автора типології, в педагогічній практиці цей стиль більш поширений, ніж всі разом взяті).

«Менеджер»

Позиція вчителя, яка поширена у радикально орієнтованих школах і пов’язана з атмосферою ефективної діяльності класу, заохоченням ініціативи й самостійності учнів. Педагог прагне до обговорення з кожним учнем значення задачі, якісного контролю та оцінки кінцевого результату.

«Тренер»

Атмосфера спілкування в класі пронизана духом корпоративності. Учні виступають гравцями однієї команди, де кожний зокрема не важливий як індивідуальність, а всі разом становлять силу. Педагогу відводиться роль натхненника групових зусиль, для якого головне –кінцевий результат, блискучий успіх, перемога. «Гід» Втілений образ «ходячої енциклопедії». Лаконічний, точний, стриманий. Відповіді на всі запитання йому відомі завчасно, як і самі запитання. Технічно бездоганний, і саме тому часто відверто нудний.

Моделі педагогічного спілкування педагога з учнями

Диктаторська «Монблан»

Вчитель нібито відсторонений від учнів, вони для нього тільки об’єкти для сприйняття знання. Зазвичай такий учитель мало цікавиться особистістю дитини та своїх взаємин із нею, зводячи педагогічні функції до повідомлення інформації. Негативні наслідки: відсутність психологічного контакту між педагогом і дітьми; пасивність учнів під час навчання та безініціативність

Неконтактна «Китайська стіна»

Між педагогами й дітьми невидимою межею у взаєминах є дистанція, яку педагог установлює між собою й учнями. Такими «обмежниками» можуть бути: •підкреслення педагогом своєї переваги над учнями; •прагнення повідомляти інформацію, а не навчати; •відсутність бажання до співробітництва; •поблажливе ставлення до учнів. Негативні наслідки: відсутність міжособистісного контакту між педагогом і дітьми; слабкий зворотний зв’язок, байдужість школярів до вчителя

Диференційованої уваги «Локатор»

Вчитель будує взаємини з дітьми вибірково: •захоплений учнями, які цікавляться його предметом, дає їм спеціальні завдання, примушує відвідувати гуртки, не виявляючи уваги до решти; •стурбований слабкими учнями, постійно займається з ними, не беручи до уваги решту учнів, сподіваючись на те, що вони самі з усім упораються; •не вміє сполучити фронтальний підхід із індивідуальним. Негативні наслідки: на уроці не створюється цілісної й безперервної системи спілкування, вона підмінюється фрагментарною, ситуативною взаємодією

Гіпорефлексивна «Тетерів»

Вчитель, взаємодіючи з учнями, чує тільки себе: під час пояснення матеріалу (монологічне мовлення), опитування учнів, індивідуальних бесід із дітьми. Негативні наслідки: втрачається зворотний зв’язок; навколо вчителя на уроці створюється своєрідний психологічний вакуум; педагог не сприймає психологічної атмосфери в класі; навчально-виховний ефект взаємодії з учнями знижується

Гіперрефлексивна «Гамлет»

Учитель страждає від постійних сумнівів: чи правильно його розуміють, чи правильно тлумачать те або інше зауваження, чи не ображаються тощо.

Негативні наслідки: загострена соціально-психологічна чутливість педагога, яка призводить до його неадекватних реакцій на репліки та дії класу

Негнучкого реагування «Робот»

Педагог цілеспрямовано й послідовно діє на основі спланованої програми, не звертаючи жодної уваги на обставини, що змінюються та потребують нагальних змін у спілкуванні. Міміка й жести відшліфовані, бездоганна логіка викладу, дидактично виправдані методичні прийоми. Негативні наслідки: низький ефект педагогічної взаємодії

Авторитарна «Я сам»

Учитель робить себе головним, а іноді й єдиним ініціатором педагогічного процесу. Уся ініціатива виходить від педагога: питання, завдання, судження тощо. Негативні наслідки: зникає особиста ініціатива учнів; знижується пізнавальна й суспільна активність; утрачається психологічний зміст взаємодії педагога й дітей; учні орієнтуються тільки на однобічну активність педагога й усвідомлюють себе лише як виконавці; знижуються можливості творчого характеру навчання та виховання; школярі чекають на інструкцію, перетворюючись на пасивних споживачів інформації

Активної взаємодії «Спілка»

Педагог постійно перебуває в діалозі з учнями, спонукає до вияву ініціативи, легко засвоює зміни в психологічному кліматі колективу та гнучкореагує на них. Переважає стиль дружньої взаємодії зі збереженням рольової дистанції. Позитивні наслідки: навчальні, організаційні та етичні проблеми творчо вирішуються спільними зусиллями (така модель вважається найпродуктивнішою)

Стилі роботи

Демократичний         Авторитарний                       Ліберальний

Стилі відношення

1) стійко-позитивний

(спокійний і рівний тон у зверненні до учнів, позитивні емоції в основі спілкування, ділова реакція на недоліки учнів, які проявляються в їх роботі та поведінці);

2) пасивно-позитивний

(спокійний і рівний тон у зверненні до учнів, в той же час орієнтація вчителя на залежність результатів уроку не від власних зусиль, а від ступеня сумлінності і відповідальності учнів);

3) нестійкий

(схильність вчителя до частої зміни настрою, викликаної власними переживаннями, невдачами і невміння підтримувати емоційну рівновагу в ситуаціях порушення учнями вимог навчання, дисципліни тощо);

4) відкрито негативний

(демонстрація вчителем свого негативного ставлення, як до окремим учням, так і до всього класу; порушення педагогічного такту, неприпустимі для педагога грубість, сарказм, приниження особистості учня).

ПРИНЦИПИ педагогічного спілкування

Основний принципи спілкування з дитиною – безумовне прийняття ДИТИНИ: позитивне ставлення до дитини, прийняття його з усіма його особливостями, недоліками, промахами, бідами.

Приймати дитину:

— значить проявляти до нього терпимість, прагнути зрозуміти його і допомогти йому;

— прояв поваги до особистості і підтримку почуття власної гідності в кожному;

— усвідомлення і визнання права особистості бути несхожою на інших;

— надання права на свободу вибору; — оцінка не особистості дитини, а його діяльності;

— володіння здатністю відчувати, розуміти кожну дитину, дивитися на проблему його очима, з його позиції;

— враховувати індивідуально-психологічні та особистісні особливості дитини.

ПРАВИЛА педагогічного спілкування

  1. Виявляти педагогічний такт (в кожному конкретному випадку застосовувати метод, який підтримує почуття гідності дитини).
  2. Вміти слухати.
  3. Вміти за зовнішніми ознаками визначити стан дитини, мімікою, позою підтримувати висловлювання співрозмовника, вислуховувати з увагою і повагою, не переривати співрозмовника.
  4. Вміти говорити: — володіти культурою мови (доступність, образність, логічність висловлювання, лаконічність); — управляти голосом (інтонація, дикція); — управляти мімікою і жестами; — зменшення мовної діяльності, ведення діалогу, а не монологу.
  5. Вміти управляти своїм станом, почуттями (витіснення негативних думок зі свідомості, установка на позитивне сприйняття співрозмовника, випромінювання тепла, доброзичливості).

 

ПОРАДИ вчителям для ефективного педагогічного спілкування

  1. Потрібно усвідомлювати, що школа – частина суспільства, а ставлення вчителя до дітей – вираз суспільних вимог.
  2. Вчитель не повинен відкрито демонструвати педагогічну позицію. Для дітей слова і вчинки вчителя повинні прийматися як прояв його власних переконань, а не тільки як виконання боргу. Щирість педагога – запорука міцних контактів з учнями.
  3. Адекватна оцінка власної особистості. Пізнання себе, управління собою має стати постійною турботою кожного вчителя. Особливої уваги потребує вміння керувати своїм емоційним станом (ефективному спілкуванню шкодить дратівливий тон, переважання негативних емоцій, крик).
  4. Педагогічно доцільні відносини будуються на взаємоповазі учня і вчителя. Треба поважати індивідуальність кожного школяра, створювати умови для його самоствердження в очах однолітків, підтримувати розвиток позитивних рис особистості.
  5. Вчителю необхідно подбати про сприятливу самопрезентацію: показати школярам силу своєї особистості, захоплення, умілість, широту ерудиції, але ненав’язливо.
  6. Розвиток спостережливості, педагогічної уяви, вміння розуміти емоційний стан, вірно тлумачити поведінку. Творчий підхід до аналізу ситуації і прийняття рішень ґрунтується на вмінні вчителя приймати роль іншого.
  7. Збільшення мовної діяльності учнів за рахунок зменшення мовної діяльності вчителя – важливий показник майстерності спілкування вчителя.
  8. Навіть при незначних успіхах учнів бути щедрим на похвалу. Хвалити треба в присутності інших, а засуджувати краще наодинці. Учительська мова повинна бути при цьому виразною. І якщо навіть у вас не поставлений голос, вам допоможуть жести, міміка, погляд.
  9. Зробити батьків своїх учнів партнерами педагогічних намірів. 10. Зміст розмов має бути цікавим обом сторонам.

 

ПРОФЕСІЙНО ЗНАЧУЩІ ОСОБИСТІСНІ ЯКОСТІ ВЧИТЕЛЯ ДЛЯ ЕФЕКТИВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ

  • здатність емоційної емпатії і розуміння людей;
  • гнучкість, оперативно-творче мислення;
  • інтерес до людей і роботи з ними, наявність потреби і умінь спілкування;
  • вміння відчувати і підтримувати зворотний зв’язок у спілкуванні;
  • вміння управляти собою;
  • здатність до спонтанної комунікації;
  • вміння прогнозувати можливі педагогічні ситуації;
  • хороші вербальні здібності;
  • володіння мистецтвом педагогічних переживань;
  • здатність до педагогічної імпровізації.