Батьківські збори: Покарання та заохочення дітей в родині. «За» і «проти».

djecak-21Мета: 1. Вивчити точки зору батьків щодо вирішення проблемних ситуацій, пов’язаних із            заохоченням і покаранням дітей.

  1. Розвивати у батьків інтерес до обговорення проблемних ситуацій, що виникають у сім’ї.
  2. 3. Продовжити ознайомлення батьків  із методами  виховного  впливу на дитину.
  3. 4. Звернути  увагу  батьків  на переваги  заохочення перед покаранням  у  вихованні  дітей.
  4. 5.  Виявити,  яким   заходам  заохочення та покарання  надають  перевагу   батьки.

Форма проведення зборів : «круглий стіл».

Питання для обговорення: методи і прийоми виховання; методи заохочення і покарання дітей у сім’ї. Покарання та заохочення – всі «за» та «проти» їх використання.

Обладнання:

  Коментар:   готуючись   до  зборів,  класний   керівник   готує  бланки   анкети  для  батьків  «Чи можете  це  ви?» та  роздрукувати  пам’ятки  для  батьків  «Шановні    батьки,  пам’ятайте!»

На  дошці  —  плакати  або  написи:

«Покарання  —  це  надзвичайний  захід,  який  застосовується  по  відношенню  до  дітей  лише  у  тих  випадках,  коли  решта  способів  для  встановлення  дисципліни  виявилися  недійовими»

Б.  Спок

«Бувають  обставини,  коли  прощення  спричиняє  значно  сильніший моральний струс, ніж зробило б у даному випадку покарання»

В.  О.  Сухомлинський

 

«У гарній родині покарань ніколи не буває, і це — найправильніший  шлях  сімейного  виховання»  А.  С.  Макаренко

План проведення зборів

  1. Вступне слово класного керівника.
  2. Тест «Яких принципів Ви дотримуєтесь у вихованні дітей?». (Додаток 1)
  3. Бесіда .
  4. Анкетування «Роль покарання у Вашій сім’ї» .( Додаток 2)
  5. Обʼєднання в групи. Гра «Знайдіть пару».
  6. Обговорення проблемних ситуацій. (Додаток 3)
  7. Виступ психолога.
  8. Вправа «Запитання – відповіді».
  9. Слово вчителя «Покарання та заохочення дітей в родині. «За» і «проти».
  10. Вправа «70 способів сказати «Дуже добре!».
  11. Слово вчителя «Покарання та заохочення дітей в родині. «За» і «проти».
  12. Правила заохочення та покарання. ( Компʼютерна презентація).
  13. Рефлексія. Підбиття підсумків.
  14. Скарбничка батьківської мудрості. ( Пам’ятки для батьків, глосарій, правила).
  15. Додатки.
  16. На книжкову полицю батьків.

ХІД  ПРОВЕДЕННЯ ЗБОРІВ

 

  1. Вступне слово класного керівника

Сім’я – особлива атмосфера, де дитина ділиться своїми радістю і горем, роздумами та сумнівами. Тому батькам слід замислитися над тим, чи справною є їх «машина сімейного виховання». Недаремно народ говорить: «Посієш звичку – пожнеш характер».

Заохочення і покарання – це, мабуть, одна з вічних проблем, що постають у процесі виховання дитини. На жаль, переважна більшість сучасних батьків не володіє знаннями про вплив цих методів стимулювання на розвиток малюка і застосовує заохочення і покарання залежно від власного рівня вихованості. Одні вважають, що слід лише заохочувати, інші – що неможливо обійтися без покарання. Але необхідно зрозуміти, що ефективність виховного процесу багато у чому залежить від самих батьків. Заохочення і покарання в одному випадку можуть допогти, але в іншому – нашкодити.

А взагалі, чи задумувалися Ви коли-небудь, яку людину хочете виховати? І що для цього робите?

Давайте, для початку проведемо тест і дізнаємося, хто з вас яких принципів дотримується у вихованні дітей.

 

  1. Тест. «Яких принципів Ви дотримуєтесь у вихованні дітей?».       (Додаток 1)

 

  1. Бесіда ( Довільні відповіді батьків, висловлення думок).

— Отже, як же Ви виховуєте дітей?

— Які умови необхідні для правильного застосування заохочень і покарань?

— Як правильно використовувати похвалу?

— Чи може бути довіра дієвим засобом заохочення дітей?

— Чи припустиме матеріальне заохочення дітей?

— Покарання. Яким воно має бути?

— Чи припустимі фізичні покарання?

 

  1. Анкетування батьків « Роль покарання у Вашій сім’ї». (Додаток 2)

(Батьки дають відповіді на запитання анкети «так» чи «ні»). Обговорення  анкети.

 

  1. Обʼєднаня в групи. Гра «Знайдіть пару».

Давайте разом обговоримо  проблемні ситуації. Але для цього нам потрібно об’єднатися в групи. (Батьки об’єднуються в групи за допомогою гри «Знайдіть пару». Я роздаю усім картки, на яких написані назви тварин. Завдання учасників: мовчки, не показуючи свої картки нікому, відшукати «свою групу», відтворюючи характерні звуки тварин, зображення яких у них є. так кожен знаходить свою групу. Цей спосіб об’єднання сприяє покращенню настрою та знімає напруження.

 

  1. Обговорення проблемних ситуацій. (Додаток 3)

Після обговорення проблемних ситуацій представники від кожної групи презентують своє бачення розв’язання проблеми. Учасники інших груп мають поставити запитання чи запропонувати свої варіанти.

 

  1. Виступ психолога
  2. Вправа «Запитання – відповіді»

Пропоную погратися в дитячу гру у м’яча . Ми з дітьми часто граємо у цю гру. Я кидаю по черзі м’яч, а Ви повертаєте його мені зі своєю відповіддю:

— Що таке заохочення?

— Чи буде заохочення дитини за щось хороше зміцнювати у неї віру в свої сили, викликати бажання поводитися краще?

— Що таке покарання?

— Чи часто можна карати дитину?

— Чи можливо обійтися у вихованні без покарань?

 

  1. Слово вчителя «Покарання та заохочення дітей в родині. «За» і «проти».

Заохочення – це прояв позитивної оцінки поведінки дитини. «Я дуже задоволена твоїми успіхами», — говорить мама доньці. «Мені подобається твоя сила волі» — зауважує батько в бесіді з сином. Усі ці оцінюючі судження спрямовані на те, щоб підтримати позитивну поведінку дитини. Такі оцінки викликають у дітей почуття задоволення, а у тих, хто не заслужив заохочення, виникає бажання пережити в наступний раз це відчуття.

Заохочення дитини зо щось хороше, зразкову поведінку зміцнює у неї віру в свої сили, викликає бажання поводитися краще, проявляти себе з хорошого боку.

 

  1. Вправа «70 способів сказати «Дуже добре!»

Напишіть слова, що асоціюються з фразою «Дуже добре!», які Ви можете подарувати своїй дитині. (Батьки пишуть, а потім по черзі зачитують написане).

Доброзичлива оцінка дитини народжує в маленькому серці бажання бути кращою, бути самим собою.

Покарання – це негативна оцінка поведінки дитини у випадку порушення норм моральності. Карати не можна часто. Якщо покараннями зловживати, діти звикають до них і перестають реагувати. Вдаватися до покарань варто лише в крайньому разі. Покарання має відповідати вчинку, і дитина повинна розуміти, за що її карають. Надмірне покарання може негативно позначитися на психічному та фізичному здоров’ї дитини. Тож перш ніж вдатися до такої виховної міри впливу, зважте сто разів усі «за» і «проти».

ПОКАРАННЯ  —  НЕБАЖАНИЙ  ЕЛЕМЕНТ  ВИХОВАННЯ

Існує багато методів виховання дитини. Серед них — заохочення і покарання.  Їх часто називають  додатковими, другорядними.

З  таким трактуванням  можна  погодитися  лише  щодо  покарання, та й то лише,  коли  справа  стосується  покарання  в  найвужчому розумінні  цього  слова  (заборона  піти  з  товаришем  у  кіно,  подивитися телевізійну передачу, пропозиція виконати якусь додаткову  роботу  тощо).  Вияв  же  холодності,  деяка  недовіра  до  дитини, тимчасове  віддалення  від  неї  або  зауваження,  супроводжуване  коротким  поясненням  негативної  суті  вчинку,  висловлене  доброзичливо,  без  роздратування  та  інших  непотрібних  емоцій, часто буває  необхідне  (якщо  тільки  воно  не  стає  головним  у  стилі  спілкування  батьків  із  дітьми).

Якщо  ж  говорити  про  покарання  в  буквальному  значенні  цього слова, то це справді небажаний елемент виховного процесу. Ця міра все-таки пов’язана з переживанням дитини, з додатковим навантаженням на нервову систему. Є родини і класи, де покарання  не  застосовується.  А  рівень  вихованості  досить  високий. Багато тут залежить від того, якою є виховна система загалом,  з якими іншими виховними заходами поєднується покарання, яке  місце  воно  займає  в  цій  системі.

«Ніякий  засіб  взагалі,  який  би  не  взяли,  не  може  бути  визнаний  ні  гарним,  ні  поганим,  якщо  ми  розглядаємо  його  окремо  від інших засобів, від цілої системи, від цілого комплексу впливів»,— писав  Макаренко.

Покарання може бути за умови впевненості вихователя, що інший  вплив  тут  не  дасть  ефекту.  Батьки  повинні  бути  впевнені,  що  дитина  зробила  провину  навмисне,  усвідомлено,  розуміючи, що робити цього не можна. У покаранні неприпустимі будь-які  елементи  грубості,  тим  більше  образа.  Розпорядження про покарання треба віддавати без крику та роздратування.  До  покарання  не  треба  вдаватися  часто.  Воно  не  повинне  ставати  повсякденністю.  Без  гострої  потреби  не  варто  нагадувати  про  провину,  тим  більше  говорити  стороннім  людям,  нехай

навіть  і  близьким,  але  не  членам  родини,  про  прикрість,  якої  дитина  завдала  батькам.  Вона  повинна  відчути  себе  в  родині захищеною. Дуже  важливо,  щоб  батьки  усвідомлювали  значення  кожного свого  зауваження,  заборони,  покарання.

Мета покарання — не стільки кара за провину, не страх, який запобігає  повторенню  її,  а  усвідомлення  провини  дитиною.  Але для цього потрібно, щоб вона зрозуміла справедливість покарання.  Цього можна досягнути так званим методом природних наслідків.  Наприклад,  незважаючи  на  зауваження,  діти  продовжують галасливу  біганину  по  квартирі,  брязнуло  розбите  скло  книжкової  полиці.  Нехай  хлопчики  самі  відшкодують  збитки:  дістануть необхідного  розміру  скло,  вставлять  його  самостійно…  Підліток  образив  меншого  братика,  скажіть  йому:  «Ти  завдав  малому  не приємні  переживання,  зроби  так,  щоб  він  забув  це,  подаруй  йому радість  —  покатай  на  велосипеді,  розкажи  що-небудь  цікаве,  ти це  вмієш».

ЗАОХОЧЕННЯ  —  ПРОФІЛАКТИКА  ПРОТИ  ПРОВИНИ

Якщо  ми  хочемо  бачити  моральне,  інтелектуальне,  духовне  зростання  людини  —  як  же  не  заохочувати  дитину  за  подолан ня  кожної,  хай  і  не  найбільшої,  вершини?  Як  не  поділити  з  нею радість  від  завоювання  нового  щабля!  Схвалення,  заохочення  — мажорний,  світлий  метод:  він  породжує  прагнення  жити,  вчитися,  працювати  ще  краще.  Тому  це  завжди  — профілактика  проти провини.  Антипод  покарання  —  схвалення,  похвала  викликають почуття  задоволення  від  виконання  свого  обов’язку,  виховують почуття  власної  гідності,  відповідальності,  дарують  радість  і  дитині,  і  батькам,  сприяють  створенню  хорошої,  приємної  атмосфери  в  родині.

Правда,  було  б  неправильно  вважати,  що  мажорність  заохочення  забезпечує  легкість  його  застосування  у  виховному  процесі. Природно, певною мірою воно простіше за інші виховні засоби вже тому,  що,  за  деякими  винятками,  не  сприймається  як  щось  накинуте,  непотрібне,  неприємне,  не  викликає  опору  тих,  кому  адресоване.  Та  тут  теж  є  свої  тонкощі  й  труднощі,  правила  й  умови ефективності. Ці  умови  ґрунтуються  на  тому,  щоб  забезпечити,  по-перше,

заслужене  заохочення  і,  по-друге,  добитися,  щоб  похвала  однієї  дитини  виховувала  іншу  —  її  брата,  товариша.

Звідси  правило:

— заохочувати  треба за  те,  у що  вкладені  праця,  старання,  коли  ми  бачимо  відповідальне  ставлення  до  праці,  нехай  це  навіть  не  дає поки  помітних  результатів.

СІМ ПРАВИЛ ПОКАРАННЯ     (Компʼютерна презентація)

  1. Покарання не має шкодити здоров’ю – ні фізичному, ні психічному
  2. Якщо є сумніви (карати чи не карати) – не карайте ( жодних покарань «про всяк випадок»)
  3. За один раз – одне покарання; навіть якщо поганих вчинків скоєно багато, карати можна суворо, але один раз за все одразу. Не можна карати за рахунок любові – ніколи не забирайте подарунки на знак покарання
  4. Пам’ятайте про час правопорушення; якщо вчинок скоєно давно – краще не карайте
  5. Покараний – прощений. Сторінку перегорнули, більше не згадуйте про це – не заважайте дитині починати життя спочатку
  6. Покарання – але без приниження. Якщо дитина відчує перевагу Вашої сили над її слабкістю і вважатиме, що Ви несправедливі, ефект від покарання буде протилежний очікуваному
  7. Дитина не повинна боятися покарання.

ОСОБЛИВОСТІ  ЗАОХОЧЕННЯ    ДІТЕЙ  У  РОДИНІ

Торкаючись  того,  що  хороша  оцінка,  яка  схвалює  старанність у  навчанні,—  це  теж  заохочення,  треба  підкреслити:  особливо  заохочувати тут треба тих, чиї зусилля мають громадську, моральну

цінність, тобто спрямовані на допомогу оточуючим. І більше стриманості  повинно  бути  у  похвалах,  коли  успіхи  —  наслідок  просто добре  розвинених  здібностей,  коли  вони  пов’язані  з  прекрасною пам’яттю,  з  фізичною  силою.  Очевидно  нема  рації  хвалити  за  те, що  є  простим  виконанням  якихось  обов’язкових  правил,  вимог у    життя  родини  і  дітей. Як  відомо,  заохочення  можуть  бути  моральні  й  матеріальні. Природно,  треба  прагнути  до  того,  щоб  діти  більше  цінили  моральні;  сам  факт  ефективності  їх  —  це  вже  свідчення  про  досить високий  рівень  вихованості.

Бажано,  щоб  заохочення  в  родині  були  різноманітними.

Схвальний  погляд,  ніжний  дотик,  похвала  за  вчинок,  поведінку дитини  в колі  авторитетних для  неї людей; подарунок  —  щось таке,  про що  давно  мріяв  ваш  син;  спільна  поїздка  туди,  де  дуже хочеться побути вашій дочці,— чи то до знайомих, з дочкою яких вона  приятелює,  чи  то  до  цирку,  чи  на  свято  до  парку.  Їх  може бути  дуже  багато  —  і хороших  слів, і  спільних  ваших  і дитячих мрій,— простих виявів нашої уваги, нашої вдоволеності й радості за  дітей. Скільки  добрих  почуттів  породжує  в  їхніх  серцях  таке моральне  ставлення,  яке  очищає  їх.  І  шкода,  що  в  метушні  буд нів  ми  часто  не  використовуємо  ці  прекрасні  можливості  справді

гуманного  виховання.

 

  1. Рефлексія. Підбиття підсумків.

Батьки висловлюють своє ставлення до проведеного заходу, можливості проведення батьківських зборів у такій формі.

Вашу  дитину  виховують  кожна  хвилина  життя,  кожний  куточок  землі,  кожен  крок,  слово,  справа,  з  якими  її  особистість стикається  ніби  випадково,  мимоволі. Проблеми  виховання  невичерпні,  як  море.  І  нікому  не  дано передбачити  всі  можливі  повороти,  тонкощі,  які  можуть  виникнути  у  наших  стосунках  із  дітьми.  І  навіть  якщо  ви  дотримуєтесь  іншої  думки,  все  ж,  не  поспішайте  карати  дитину.  Гарячковість    — погана помічниця вихователя. Але якщо немає іншого виходу,  не  відкладайте  покарання  на  надто  далекі  строки,  інакше  воно  перетворюється  на  помсту,  а  помста  завжди  недостойна людини.

Насамкінець рекомендації учителя батькам правил спілкування з дітьми.

 

МОЖЛИВЕ ФОРМУЛЮВАННЯ ПРАВИЛ

  1. Умійте вислухати дитину завжди і всюди, не відмахуйтеся від неї, виявляйте терпіння і такт.
  2. Розмовляйте з дитиною так, як Ви хотіли б, щоб розмовляли з Вами. Виявляйте повагу, м’якість, уникайте грубості і будьте терплячі.
  3. Досягти успіху можна лише тоді, коли Ви є прикладом для позитивного наслідування кожного дня.
  4. Визнавайте свої помилки, не соромтеся просити вибачення за неправильні вчинки і дії, будьте справедливими в оцінці себе та інших.
  5. Зберігайте надію дитини на виправлення. Пам’ятайте :

— покаранням ви можете зашкодити фізичному та психічному здоров’ю дитини;

— не приймайте рішення згарячу, будьте стриманими;

— праця не може бути покаранням;

— завжди будьте справедливими;

— не карайте із запізненням або для профілактики;

— ні за яких умов не принижуйте гідність дитини;

— за кожен негарний вчинок застосовуйте лише одне покарання;

— якщо є сумніви щодо справедливості обвинувачень, поговоріть із дитиною, але не карайте;

— малюк має боятися не вашого гніву і наступних дій, а того, що він завдасть комусь болю своїми словами, діями, вчинками.

ПАМ’ЯТКИ  ДЛЯ  БАТЬКІВ

  1. Тілесні покарання —  хибний  спосіб  виховання
  2. Якщо ми караємо  дітей  «під  гарячу  руку»,  це  означає,  що ми  гірше  володіємо  собою,  аніж  вимагаємо  цього  від  дитини,  ми робимо  це  не  для  виправлення  дитини,  а  щоб  розрядити  нервову напругу.  Слід  пам’ятати,  що  ми  не  можемо  дати  дітям  більше, ніж  маємо  самі.

Пам’ятайте,  що:

  1. Ляскаючи дитину, ви  навчите  її  боятись  вас.
  2. Поведінка дитини буде непередбаченою, вона не буде розуміти та  приймати  закони  моралі.
  3. Показуючи при дітях гірші риси свого характеру, ви подаєте їм  поганий  приклад.
  4. Тілесні покарання вимагають  від  батьків  менше  розуму  та здібностей,  ніж  будь-які  інші

виховні  заходи.

  1. Ляпаси можуть  лише  утвердити,  але  не  змінити  поведінку дитини.
  2. Задача дисциплінарної техніки — змінити бажання дитини, а не  лише  її  поведінку.
  3. Дуже часто  покарання  не  виправляє  поведінку,  а  лише  перетворює  її.
  4. Покарання примушують дитину побоюватись втратити бать ківську любов.  Вона  почуває  себе  знедоленою  та  починає ревнувати  до  брата  чи  сестри.
  5. Часті покарання  спонукують  дитину  зоставатися  інфантильною.
  6. У покараної  дитини  може  виникнути  вороже  почуття  до батьків.  І  щойно  у  ній поєднаються  два  почуття  —  любов  та ненависть,  як  зразу  виникає  конфлікт.
  7. Покарання допоможе  дитині  привертати  увагу  будь-якими засобами.
  8. При можливості  доцільно  замінити  покарання  на:

а)   терпіння  (це  найбільша  доброчесність,  яка  може  бути в  батьків);

б)   пояснення  (поясніть  дитині,  чому  її  поведінка  непра-вильна,  при  цьому  будьте  гранично  стислі);

в)   відволікання  (постарайтесь  запропонувати  вашій  дитині щось  більш  привабливе,  аніж  те,  що  їй  заманулося);

г)   заохочування (не  поспішайте карати сина чи дочку. Вре -шті,  це  більш  ефективне,  ніж  покарання).

Шановні  батьки,  пам’ятайте!

  1. У дітей,  які  не  знають,  що  їм  робити  в  час  дозвілля,  псуються  і  голова,  і  серце,  і  моральність.  Допоможіть  своїй дитині  вибрати  корисне  заняття.
  2. Турбуйтеся про те, щоб дитяче серце не стало грубим, злим, холодним, байдужим  і  жорстоким  в  результаті  «виховання».
  3. Пам’ятайте, батьки! Фізичне покарання — це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного безкультур’я.
  4. Ремінь та  тумак  вбивають  у  дитячому  серці  витонченість і чутливість, розбещують  людину, одурманюють її отрутою брехні.
  5. Не ставте вашу дитину  в  становище,  коли  вона  змушена оборонятися  брехнею!
  6. Говоріть з дитиною  так,  щоб  не  залишалось  жодного  сумніву  в  тому,  що  ви  керуєтеся  турботою і тривогою  за  неї, а  не  бажанням  відмахнутися,  образити.
  7. Будьте навіть у дрібницях до кінця правдивими і чесними зі  своїми  дітьми.  Незначну  домішку  брехливості,  штучності  діти  помічають  дуже  добре.
  8. Не забувайте  поділитись  зі  своїми  дітьми  досягненнями й невдачами, тоді  вони відкриватимуть вам свої таємниці, чекатимуть  вашої  поради,  підтримки.

Що  та  як  слід  забороняти  дитині

  1. Коли ви  щось  забороняєте  дитині,  обов’язково  пояснюйте  причину  заборони,  поговоріть  із  дитиною  про  можливі наслідки  її  вчинку.
  2. Розумно обмежуйте кількість заборон та надавайте дитині можливість  активно діяти  та  пізнавати  світ.
  3. Заборони мають засвоюватись  дитиною  поступово  та  свідомо.  Вимоги  батьків  повинні  бути  узгоджені.
  4. Уникайте узагальнених заборон  типу:  «Не смій  більше бути  таким  поганим!»  (а  яким?),  «Ніколи  більше  не  роби так,  щоб  мені  не  доводилося  тебе  лаяти!»  (а  як  саме  не робити?).  Такі  заборони  для  дітей  незрозумілі.
  5. Безцеремонність, грубість,  неповага  до  дитини  проявляються  у  безпідставних  і  навіть  безглуздих  вимогах,  які нам  здаються  природними,  а  дитині  зовсім  незрозумілі:

«Покинь  комп’ютера  та  йди  читати  книгу»,  «Не  дружи із  Сашком,  він  поганий,  а  дружи  з  Олегом.  Він  поруч живе».  Більшості  подібних  заборон  можна  було  б  уникнути і тоді не виникало б у дітей важкого почуття підсвідомого  протесту  проти  не  завжди  справедливих  заборон, а  заодно  проти  обов’язкових,  загальноприйнятих  норм поведінки.

  1. Завжди пам’ятайте, що  у  будь-якому  конфлікті  як  мінімум  двоє  учасників  і  що  важко  не  тільки  нам  з  дитиною, але і їй з нами. Адже вона слабкіша, менша, менш досвідчена.

ДОДАТКИ

 

ДОДАТОК 1

Батьки  відповідають на  запитання  тесту «Яких принципів Ви дотримуєтесь у вихованні дітей?».

Чи  здатні  ви?

Варіанти  відповідей:

Можу  і  завжди  так  дію  —  3  бали.

Можу,  але  не  завжди  так  дію  —  2  бали.

Не  можу  —  1  бал.

Запитання  тесту:

  1. У будь-яку  мить  облишити  всі  свої  справи  заради  спілкування  з  дитиною?
  2. Попросити поради у  дитини,  незважаючи  на  її  вік?
  3. Зізнатися дитині  у  власній  помилці?
  4. Вибачитися перед  дитиною  у  випадку,  якщо  були  не праві?
  5. Опанувати себе  і  зберегти  самовладання,  навіть  якщо  вчинок  дитини  вивів  вас  із  себе?
  6. Поставити себе на  місце  дитини?
  7. Повірити хоча б на хвилинку, що ви добра фея чи прекрас-ний принц?
  8. Розповісти дитині повчальний  випадок  з  дитинства,  який охарактеризує  вас  не  з  кращого  боку?
  9. Утримуватися від прізвиськ  і  висловів,  які  можуть  образити  дитину?
  10. Пообіцяти дитині виконати її бажання за умови гарної поведінки?
  11. Домовитися з  дитиною  про  один  день,  в  який  вона  може робити  все,  що  їй  заманеться,  і  ви  не  заважатимете?
  12. Не прореагувати,  якщо  ваша  дитина  вдарила,  штовхнула чи  не  заслужено  скривдила  іншу  дитину?
  13. Не зважати на сльози, примхи, прохання, якщо знаєте, що це забаганка?

Результати  анкетування:

30—39  балів.   Ви  дотримуєтесь  правильних  принципів  виховання.

16—29  балів.  Ваш  метод  виховання  —  палиця  та  пряник.

Менше  16  балів.  У  вас  немає  педагогічних  навичок  і  бажання виховувати  дитину.

 

 

ДОДАТОК 2

Анкета для батьків «Роль покарання у Вашій сім’ї»

(Батьки відповідають н а запитання анкети «так» чи «ні»)

  1. Чи можна виховувати дитину без покарань?
  2. Що може призвести до покарання у Вашій родині?
  3. Як реагує Ваша дитина на покарання?
  4. Чи завжди покарання ефективно впливає на поведінку Вашої дитини?
  5. Як Ви поводитеся з дитиною після того, як покарали її?
  6. Які заходи впливу на дитину у Вашій родині вважаються покаранням?
  7. Чи приймаєте Ви спільне рішення з приводу покарання своєї дитини або кожен з батьків робить це наодинці?
  8. Як довго пам’ятає Ваша дитина покарання?
  9. Які заходи покарання у Вашій родині виключені?

 

   Батькам  пропонується  обговорити  проблемні ситуації.

 

Ситуація 1

Розповідь  сусідки.

«…Особливо  жахливо  та  безсоромно  поводить  себе  цей  тип, коли  карає  свого  десятирічного  сина  —  запевняю  вас,  він  не такий  вже  поганий  хлопчик!  —  Тараса.  Він  ніколи  не  б’є  ди –тину в квартирі,  за  закритими  дверми,  а  волочить  для  цього у  двір,  щоб  зібрати  «глядачів»  і  тим  самим  ще  більше  принизити  сина.  Він  примушує  плачучого  хлопчика  роздягатися… Б’є  сина  на  садовій  доріжці  старим  ременем,  завдаючи  ударів пряжкою…»

Запитання  для  дискусії:

  • Що ви  можете  сказати  про  такого  «батька»?
  • Які почуття  має  дитина  до  нього?
  • Якою виросте  дитина  з  таким  «вихованням»?

Дайте  оцінку  ситуації.

 

Ситуація 2

Ваша сусідка розказала вам, що спостерігала, як ваш син жорстоко поводився з бездомним кошеням. Ваша реакція?

 

Ситуація 3

У щоденнику вашої дитини все частіше зʼявляються записи про бійки з однокласниками. Дитина виправдовується тим, що її ображають, а вчитель до неї несправедливий. Ваші дії?

 

Ситуація 4

Дитина потай від вас взяла гроші. Яке покарання ви застосуєте?

 

Ситуація 5

Дитині важко дається читання. Вона не любить читати, з неохотою виконує домашні завдання. Які засоби заохочення ви оберете?

 

Ситуація 6

Ваша донька, не попередивши вас, пішла до подруги. Її вже довго немає вдома. Ви хвилюєтеся, телефонуєте сусідам, знайомим. Коли починає сутеніти, дитина повертається. Як ви вчините?

 

Ситуація 7

Батьки довго розмірковували над тим, що подарувати доньці з нагоди закінчення навчального року як заохочення за гарне навчання. Купили книгу за програмою та альбом для літніх фотографій. Одержавши подарунок, дівчинка обурилася : «Я думала, що ви мені що-небудь пристойне купите! От подрузі батьки велосипед купили!»

 

Ситуація 8

Батьки постійно ставили хлопчика за всі провини в кут. Одного разу він сказав своєму батькові: «Ще раз поставиш у кут, втечу до бабусі. З вами більше не житиму!»

 

Ситуація 9

У родині народилася маленька дитина. Старша дитина різко змінилася: все частіше й частіше почала проявляти агресивність щодо батьків та новонародженого маляти. Чергового разу, коли мама попросила посидіти з малям, дитина відповіла: «Я в няньки не наймалася!». Батьки страшенно обурилися, покарали старшу дитину.

 

Ситуація 10

У цій родині наприкінці тижня діти звітували за результатами навчання. Якщо результати були, на думку батьків, гарними, то діти одержували заохочення у вигляді кишенькових грошей. Якщо батьків навчальні результати дітей не задовольняли, то дітей карали працею в хаті та на городі: генеральне прибирання, поливання городу тощо. Діти намагалися вчитися так, щоб в будь-який спосіб уникнути покарання працею.

 

НА КНИЖКОВУ ПОЛИЦЮ БАТЬКІВ

  1. Астахова А.І. Про школу, про землю, про хліб. – М., 1984.
  2. Кабуш В. Т. Виховання у сучасній школі. – Мінськ, 1995.
  3. Маленкова Л. І. Виховання у сучасній школі. – М., 1999.
  4. Управління виховною системою школи : проблеми і розв’язання /

В.А. Караковський та ін. – М., 1999.

  1. Рибальченко І. М. Взаємодія з батьками. – Х.:Вид. група «Основа», 2007.
  2. Батьківські збори. 1-4 класи/ Упорядн. М.О. Володарська. – Х.: Веста; Ранок, 2008.
  3. Гиппенрейтер Ю. Б. Общаться с ребенком. Как? – М.: МАСС-МЕДИА, 1995.
  4. Марковская И. М. Тренинг взаимодейтсвия родителей с детьми. – СПб.: Речь, 2000.
  5. Психолог на батьківських зборах / Упорядн. О. Главник. – К.: Ред. Загальнопед. Газет, 2003.
  6. Чепмен Г., Кемпбел Р. Пʼять мов любові до дітей. – Л.: Свічадо, 2006.

11.Гончаров В., Мурашкевич О. Домашнє насильство. Як захистити дитину. – К.:

Шкільний світ, 2009.

  1. Організація роботи з батьками / Упорядн. Л. О. Юзефик, Н. М. Купина. – Т.: Астон, 2002.
  2. Методичні матеріали з питань формування усвідомленого батьківства / Упорядн. І.В. Братусь, Т.Г. Веретенко, В. В. Молчний. – К.: Благополуччя дітей, 2006.
  3. Амонашвілі Ш.О. Школа життя. – М.: Вид. дім Шалви Амонашвілі, 2000.